об'єктивно носять маскулінний характер (самореалізація сучасної жінки передбачається переважно чи навіть винятково в сімейній сфері). Як було показано в теоретичній частині (пункт ) подібний відхід від приписуваних суспільством гендерних стереотипізованих ролей часто сприймається неадекватно: жінка, що приділяє підвищену увагу професійній самореалізації на рівні побутової психології апріорно сприймається як «стерва» чи в кращому випадку як жінка, нещаслива в особистому житті. Самі ж жінки (навіть мало налаштовані на власну самоактуалізацію) сприймають такий образ більш доброзичливо, що підтверджує попередньо висунуту при проведенні емпіричного дослідження гіпотезу. Також підтверджує гіпотезу і висока кореляцію між кількістю особистісних негативних характеристик по модифікованому тесу 20-ти висловлень і оцінками за шкалою ригідності, що характерна як для жіночої, так і для чоловічий вибірок (тобто індивіди з високими показниками ригідності менш схильні до позитивного сприйняття самореалізованої жінки і притримуються традиційних патріархальних уявлень про призначення жінки). У цілому аналіз результатів дослідження дозволяє підтвердити попередньо висунуту гіпотезу: існує пряма залежність між уявленнями про жіночу самореалізацію, настроєністю на самоактуалізацію власної особистості й особистісним рівнем ригідності: індивіди з високим рівнем самоактуалізації і низьким рівнем ригідності в цілому більш схильні до егалітарних уявлень ніж ті, хто має низькі показники самоактуалізації і високий рівень ригідності. При цьому для жінок егалітарні уявлення про жіночу самореалізацію в цілому більш характерні ніж для чоловіків.
Висновки
За підсумками опрацьованого матеріалу можна зробити наступні висновки:
У принципі в сучасному суспільстві переважають традиційні уявлення про самореалізацію і життєвий успіх чоловіків і жінок, що обумовлені пануючими гендерними стереотипами щодо ідеалів маскулінності та фемінності. При цьому пріоритетною сферою жіночої самореалізації визнається родина, виховання дітей, тобто існує суспільна установка на роль жінки-матері, берегини домашнього вогнища.
Сприйняття жіночої самореалізації в області професійної діяльності опосередковано уявленнями про нібито меншу значимість професійної кар'єри для жінки, ніж для чоловіка. Крім того, у свідомості більшості людей існують досить стійкі стереотипи “чоловічих” і “жіночих” ролей на ринку праці по таких ключових моментах як: чоловічі і жіночі стартові позиції при прийомі на роботу і можливості досягнення успіху, чоловіча і жіноча кар'єра і т.д. Зазначені гендерні уявлення є критерієм, що диференціює (і не на користь жінок) можливості професійного зростання і просування по службових сходах.
Гендерні стереотипи особливо рельєфно виявляються в такій області професійної діяльності як управлінська діяльність. Упередженість суспільної думки щодо жінки-керівника породжена консервативними уявленнями про те, що у жінки можуть бути тільки "домашні", чисто жіночі інтереси і цілі; що вона повинна бути покірна, підпорядкована чоловіку і не висловлювати своєї власної точки зору. Це збігається зі стереотипізованими уявленнями про визначене коло “жіночих” професій, що являють собою винесені на макрорівень жіночі заняття в рамках родини (сфера обслуговування, освіта, медицина).
Гендерні стереотипи, що визначають зміст жіночої самореалізації переважно в сімейній сфері підтримуються не тільки чоловіками, але й значною частиною самих жінок; взагалі можна сказати, що прослідковується подвійне відсторонення жінки від професійної кар'єри: з одного боку, на світоглядному рівні у жінок виховується установка про меншу значимість кар'єри саме для жінки, з іншого боку – жінка змушена робити кар'єру в більш складних, менш сприятливих умовах, ніж чоловік.
Узагальнення можливих підходів до жіночої самореалізації дозволяє виділити два підходи, протилежні по своєму змісті і світоглядних засадах: патріархальний та егалітарний. Перший підхід визначається абсолютним переважанням традиційних уявлень про розподіл гендерних ролей, що існують у межах об'єктивно маскулінної системи цінностей. Відповідно до патріархальних уявлень жіноча самореалізація можлива (і соціально бажана) у родині, при цьому роль улюбленої жінки, матері, берегині домашнього вогнища сама по собі забезпечує жінці високий соціальний статус. У цьому випадку самореалізація в професійній сфері якщо і допускається, відходить на задній план. На противагу першому підходу, егалітарний підхід до жіночої самореалізації передбачає вибір жінкою життєвих пріоритетів на свій власний розсуд. Таке розуміння жіночої самореалізації аж ніяк не означає відмови від традиційних сімейних цінностей, однак у цьому випадку відсутня їхня абсолютизація.
Існує визначений зв'язок між прийняттям патріархальної чи егалітарної моделі жіночої самореалізації з одного боку і таких характеристик особистості як налаштованість на власну самоактуалізацію й індивідуальний рівень ригідності: проведене емпіричне дослідження дозволяє стверджувати, що чим більше рівень самоактуалізації особистості, і чим менше її особистісний рівень ригідності, тим більш сприятливим є ставлення до професійної самореалізації жінок, і у більш широкому сенсі – до самоактуалізації інших людей незалежно від їх демографічних, соціальних, національних та інших характеристик.
Для жінок егалітарні уявлення про жіночу самореалізацію в цілому більш характерні ніж для чоловіків.
Для жінок у цілому більш характерні також високі показники позитивного сприйняття природи іншої людини, причому ця закономірність виконується навіть для тих жінок, що мають низькі показники креактивності й автономності. У контексті проведеного емпіричного дослідження це дає підставу підтвердити висновок про краще сприйняття образа жінки з високим кар'єрним статусом жінками в порівнянні з чоловіками.
У цілому налаштованість на самореалізацію власної особистості має негативну кореляцію з особистісним рівнем ригідності, однак для жінок ця закономірність менш виражена ніж для чоловіків. Причина полягає в тому, що жіноча самореалізація у високостатусній професійній сфері на рівні масових гендерних уявлень часто сприймається неадекватно (апріорно негативно). Багато жінок не поділяючи патріархальних гендерних уявлень проте не хочуть відкрито виступати проти них, воліючи відставати у самореалізації від чоловіків, відповідаючи при цьому традиційним ідеалам фемінності.
Навіть ті жінки, що мають низькі показники особистісної креативності й автономності,