Перший зв'язок з «особливою жінкою» (термін Левінсона) слугує тим же потребам, що і відносини наставник – учень. Особлива жінка може сприяти здійсненню мрії, піднімаючи її і змушуючи партнера відчути себе героєм. Вона допомагає йому при вступі в дорослий світ, заохочуючи його надії і терплячи його залежну поведінку та інші недоліки.

Дослідження Левінсона викликало широку хвилю критики, у якій домінував докір у тому, що воно не охоплювало розвиток жінок. У результаті кілька жінок (В. Стюарт, Р. Дроедж, К. Фарст, Д. Адамс) розпочали власні дослідження, застосувавши при вивченні процесів розвитку дорослих жінок теорію Левінсона [, 679]. Кожна з них, так само як і Левінсон, використовувала як методику біографічні інтерв'ю.

Ці дослідження життєвого шляху дорослих жінок частково підтвердили теоретичну гіпотезу Левінсона про те, що самореалізація в період дорослості складається з виконання чотирьох пов'язаних з розвитком задач – визначення мрії, набуття наставника, формування кар'єри, установлення відносин з особливою людиною. Левінсон, крім того, окремо виділяє перехід 30-річчя, що, відповідно до думки дослідника є періодом стресу, тому що в цей час цілі кар'єри і спосіб життя піддаються переоцінці. І хоча в ході лонгитюдних досліджень жіночої вибірки встановлено, що жінки вирішують ті ж задачі розвитку і зіштовхуються з тією же кризою 30 років, досвід жінок досить істотно відрізняється від чоловічого досвіду [, 679]. Крім того, хоча Левінсон стверджує, що перехідні періоди як у жінок, так і у чоловіків тісно пов'язані з віком, інші дослідники установили, що для жінок стадії сімейного циклу, очевидно, є кращим індикатором переходів, ніж віку [, 679]. А тому для жінок може і не бути переходів 30 (40 і 50)-річчя. Скоріше, переходами можуть стати народження дитини чи залишення дорослими дітьми батьківської родини.

Можливо, найбільшим розходженням між статями виявляється розходження в чоловічих і жіночих мріях. Фактично, воно настільки велико, що Левінсон виділяє гендерне розщеплення як феномен дорослого розвитку. Але якщо чоловічі мрії про майбутнє в цілому носять однорідний характер і пов'язані з роботою, то жіночим мріям часто притаманна роздробленість. У дослідженні Левінсона жінки, що викладають в університеті і жінки, що займаються бізнесом, прагнули поєднати кар'єру і заміжжя, хоча і робили це по-різному. Перші були менш честолюбними і більш готовими відмовитися від кар'єри, оскільки могли продовжити стимулюючу інтелект діяльність і після народження дитини, працюючи вдома. Ділові жінки прагнули зберегти роботу і після появи дітей, хоча б і на більш низькій посаді. Одні тільки домогосподарки мали однорідну мрію: увесь свій час вони хотіли присвятити обов'язкам дружини і матері, як це робили колись їхні власні матері.

Інша сфера, у якій досвід чоловіків і жінок сильно розрізняється, – це відносини з наставниками. Хоча вважається, що мати наставника в період ранньої дорослості важливо і для кар'єри, і для зайняття належного місця в житті, жінки вступають у такі відносини рідше, ніж чоловіки. Частково проблема полягає в тому, що не так вже й багато жінок займають положення, що дозволяє їм керувати, давати поради чи забезпечувати заступництво молодим жінкам за місцем їх роботи. Коли ж роль наставника жінки бере на себе чоловік, відносини між ними можуть бути порушені сексуальним потягом [, 681].

Ще однією особливістю особистісного становлення, що прямо залежить від статевої приналежності (точніше від приписуваної суспільством гендерної ролі) є різні шляхи до професійного успіху. Жінкам не тільки складніше, ніж чоловікам, знайти особливу людину, вони і свою кар'єру влаштовують значно пізніше. У дослідженнях Левінсона більшість чоловіків завершували своє професійне учнівство і цілком досягали статусу зрілості в сфері праці до кінця переходу 30-річчя. На противагу їм, жінки, в основному, не переставали вважатися новачками в професійному світі аж до досягнення ними середнього віку [, 681]. Більше того, з'ясувалося, що у значної кількості жінок, що почали свою кар'єру десь після 20 років, «період учнівства» тривав років до 40, а іноді і пізніше.

Таким чином, у розвитку, спрямованому на особистісну самореалізацію в професійній сфері можна виділити п'ять основних етапів (етап зростання; етап дослідження; етап зміцнення кар'єри; етап збереження досягнутого; етап спаду). Зміна етапів тісно зв'язана зі структурою життя, що розрізняється в різні періоди дорослості. Структура періоду ранньої дорослості припускає вирішення чотирьох взаємозалежних задач: визначити мрії; знайти наставника; забезпечити собі кар'єру; налагодити інтимні стосунки. Дослідження показують, що ці задачі характерні для особистісного розвитку як чоловіків, так і жінок, однак у жінок їхнє рішення об'єктивне пов'язано з більшими складностями і проблемами.

На мою думку, це можна пояснити не об'єктивними факторами (такими, наприклад, як обмежені можливості жінок у досягненні професійних успіхів чи неможливість займатися складними видами інтелектуальної професійної діяльності) а суб'єктивними – існуючими в суспільстві патріархальними гендерними уявленнями про домашнє призначення жінки.

Ще одним питанням, безпосередньо пов'язаним із системою формування