Кожна людина як одинична природна істота — це індивід; але така характеристика, звичайно, неповна, оскільки не дає уявлення про реальну людину, якою вона є в сім'ї і суспільстві, яка відчуває і мислить, до чогось прагне. Живучи в суспільстві, кожна людина набуває особливої "надчутливої" якості, котру називають особистістю.

Людину як індивіда характеризують:

вік,

професія,

статева належність,

зовнішність,

освіта,

звички,

захоплення.

В основному (хоча і не виключно) риси індивіда є вродженими і характеризують людину в основному як біологічну істоту.

Як особистість, людину розглядають у системі взаємин, що складаються в неї з іншими людьми, як то:

яке місце посідає серед ровесників,

чи має авторитет, прагне бути лідером або воліє лишитися в тіні,

що являють собою групи, членом яких вона є тощо.

Отже, особистість невіддільна від системи соціальних зв'язків, у які вона включилася.

Однак хоч особистість кваліфікують як соціальну якість індивіда, те, що людина одержує від природи, не "випаровується". Природні властивості соціалізуються в її особистості. Так, психологічне дослідження карликів показало, що, крім маленького зросту, їм притаманні й інші спільні риси: оптимізм, безпосередність, відсутність сором'язливості. Учені дійшли висновку, що ці особливості сформувались під впливом ставлення до них інших людей як до несхожих на себе і становлять зворотну реакцію карликів на таке ставлення. Ці якості не сформувалися б, якби карлики жили у своєму суспільстві, "країні ліліпутів".

Таким чином, особистістю є соціалізований індивід, котрий утілює найсуттєвіші соціально значущі властивості. Особистістю є людина, котра має свою життєву позицію, що утвердилася внаслідок тривалої і копіткої свідомої праці. їй притаманні свобода волі, здатність до вибору, відповідальність. Така людина не просто вирізняється завдяки тому враженню, яке справляє на інших; вона свідомо виділяє себе з навколишнього світу. Глибина і багатство особистості зумовлені її зв'язками зі світом, з іншими людьми, уявленням про себе, своє "Я".

Спираючись на вищевказане, до особливостей, які відбивають поведінку індивіда, відносимо емоційність, реактивність, пластичність, збудливість, а до особливостей, які відбивають поведінку особистості, – відповідальність, охайність, лінь, брехливість.

5. На підставі характеристики визначте тип темпераменту та рекомендації, які з урахуванням особливостей такого типу темпераменту в трудовій діяльності може подати психолог керівнику робітника Г.

Г. чуйний і чулий. Водночас недовірливий, вразливий, довго переживає невдачу. У такі хвилини він замикається в колі своїх переживань.

Проаналізувавши наведену характеристику, можемо зробити висновок, що робітник Г. має меланхолічний тип темпераменту, якому відповідає слабкий тип нервової системи.

Керівникові Г. можна порадити направляти цього працівника на такі посади, де він зможе виконувати свою роботу у відносній тиші, де йому не заважатимуть численні співробітники, оскільки меланхоліки є дуже невпевненими у собі, вони постійно бояться зробити помилку через те, що їх відволікають. Часто їх відповідальність настільки висока, що вони поринають в роботу з головою, і будь-які зовнішні втручання, перш за все безпосередньо з виконуваним завданням не пов'язані, дратують їх.

Меланхолік не любить бути “на людях”. Тому не слід змушувати його виступати з промовами, особливо перед великим натовпом. Меланхоліки бояться відповідальності, на керівних посадах почуваються невпевнено. Такі працівники, як Г., є незамінними на певних ділянках виробництва; часто зустрічаються меланхоліки, які все життя пропрацювали, наприклад, в одному цеху заводу та знають роботу цього цеху достеменно. При цьому керівних посад вони уникають, вважаючи за краще виконувати ту роботу, яку вже добре знають та не бояться помилок у ній.

На незвичну роботу меланхолікові слід давати дещо більше часу, ніж людині з іншим типом темпераменту, оскільки меланхолік декілька разів перевірить правильність виконаної роботи, перш ніж звітувати про її виконання.

Погана комунікабельність робить меланхоліків не дуже бажаними на роботі типу “людина-людина”. Але, враховуючи чуйність та високу здатність до співчуття, таких людей, як Г. (природно, за наявності відповідних здібностей) можна ставити на посади, де слід спілкуватися з людьми, що багато пережили, наприклад, в бюро ритуальних послуг або в центрах реабілітації. Але при цьому не слід забувати, що меланхоліки приймають чуже горе близько до серця і можуть навіть захворіти, переживаючи за інших.

Меланхоліки дуже вразливі, тому не слід давати меланхолікові у напарника, наприклад, холерика або сангвініка, який може легко образити його, навіть не помітивши. Адже меланхоліки є також досить злопам'ятними; їх занижена самооцінка та часто наявний комплекс неповноцінності змушують їх вважати, що з них усі глузують, сміються, що допущена досить давно похибка ще й досі згадується їх співробітникам. Тому їх треба часто заохочувати, хвалити, помічати їх прогрес, відзначати моменти в роботі, які їм особливо вдалися, навіть незначні досягнення. Це стимулює меланхоліка до подальшого прогресу, підвищує їх впевненість у собі та наближує самооцінку до адекватної.

Перелік використаної літератури

Выготский Л.С. Психология. М.: Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2002. – 1008с.

Еникеев М.И. Энциклопедия. Общая и социальная психология. – М.: «Издательство ПРИОР», 2002. – 560с.

Загальна психологія: Навч. посібник З=14 / О.Скрипаченко, Л.Долинська, З.Огороднійчук, Т.Зелінська, Т.Лисянська, Н.Співак, Н.Зубалій, І.Булах, О.Артемчук, Л.Зінченко, В.Власенко, О.Ільїн, Н.Абрамян, О.Гоголь. – К.: “А.П.Н.”, 2002. – 464с.

Козляковський П.А. Загальна психологія: Курс лекцій. – Миколаїв: Вид-во МФ НаУКМА, 2002. – 220с.

М'ясоїд П.А. Загальна психологія: Навч. посіб. – 2-ге вид., допов. – К.: Вища шк., 2001. – 487с.

Общая психология: Курс лекций для первой ступени педагогического образования / Сост. Е.И. Рогов. – М.: