Тема: К/Р загальна психологія

План:

1) У процесі дослідження встановіть особливості емоційного стану людини, не відволікаючи її від роботи:

1.1. Який метод психології можна використовувати в цьому разі і чому?

1.2. На підставі чого можна визначити емоційний стан цієї людини?

1.1. Якщо слід вести дослідження, не відволікаючи людину від звичної для неї роботи, то ідеться про спостереження. Всі інші методи, такі як експеримент, анкетування тощо, так чи інакше відволікатимуть піддослідного від звичних видів діяльності. Спостереження є найкращим методом визначення емоційного стану людини, оскільки при ньому людина може навіть не знати, що триває дослідження, а значить, відсутній підвищений рівень тривожності, притаманний піддослідному під час експерименту, особливо лабораторного. Таким чином, можна стверджувати, що умови експерименту впливають на людину, змінюючи її емоційний стан, а тому роблять визначення його необ'єктивним.

1.2. Емоційний стан цієї людини можна визначити за зовнішніми ознаками. Так, у знервованої або стривоженої людини більш рвучкі рухи, вона часто відволікається, щоб зробити якісь малозначущі дії, наприклад, поправити зачіску, вона може працювати, скажімо, закусивши губу, в очах неспокій, очі рухаються швидко, ніби намагаючись все охопити, все встигнути. У спокійної, врівноваженої людини рухи вивірені, зайвих рухів мало, вона працює приблизно в однаковому темпі, розмовляє спокійно, в голосі не з'являються стривожені інтонації, руки не рухаються, якщо в цьому немає необхідності (наприклад, людина не набирає текст). Стривожена людина часто пітніє, деякі люди мають звичку часто витирати піт хустинкою, навіть якщо його не так вже й багато, їм здається, що їм весь час щось заважає. Якщо людина боїться або не впевнена у собі, у неї тремтять руки, а при розмові – голос, при монотонній, одноманітній роботі вона часто помиляється, від цього нервується ще більше, і кількість помилок ще зростає. Знервована, стривожена людина часто залишає робоче місце, іноді просто щоб пройтися по кімнаті та знов повернутися до роботи; її увага розсіяна, тому що її думки постійно повертаються до предмету тривоги. Спокійна людина, навпаки, працює доти, доки не виконає свою роботу або через трудовий режим не муситиме влаштувати перерву, а тоді спокійно залишить робоче місце. Знервована людина не може знайти місця ані собі, ані речам навкруги себе, тому речі на її столі, яких вона торкалася останнім часом, як правило, розкидані або складені у неохайні купки. Речі, які вона бере у руки, часто випадають, знервована людина стає дещо незграбною.

2. Чи можна закономірності психіки, виявлені у тварин, переносити на людину? Обґрунтуйте відповідь.

Людина є біосоціальною істотою, тобто їй притаманні ознаки як біологічні (спільні з тваринами), так і соціальні (властиві тільки людині та вироблені під час розвитку цивілізації). А отже, повністю переносити закономірності психіки, виявлені у тварин, на людину не можна. Між психікою тварин і людини існує кілька головних відмінностей.

Перша відмінність полягає в тому, що психіка, як уже зазначалося, не є діяльністю безпосередньо біологічною. Діяльність тварини можлива лише по відношенню до предмета, життєвої біологічної потреби, завжди залишається в межах інстинктивних, біологічних відношень до природи. У зв'язку з цим і можливість психічного відображення тваринами навколишнього світу також є обмеженою, оскільки включає лише сторони і властивості предметів, пов'язані з задоволенням їхніх біологічних потреб. Тому на противагу людині у тварин не існує стійкого об'єктивно предметного відображення дійсності. Для тварини будь-який предмет дійсності виступає невіддільно від його інстинктивної потреби.

Друга відмінність полягає в такому: ставлення тварин до собі подібних не відрізняється від їх ставлення до інших зовнішніх об'єктів, що пов'язано з фактом відсутності у тварин суспільства. Деякі автори вважають, що у тварин існує розподіл праці (бджоли, мурахи). Але в дійсності у тварин справжнього розподілу праці не існує, підґрунтям виконання тваринами різних функцій є біологічні чинники, а не об'єктивні умови. Складні рухи тварин скеровані більшою частиною інстинктами (плетіння павутини павуками, побудова греблі бобрами тощо) у той час, як людина більшою частиною орієнтується на досвід, набутий під час суспільного життя.

Відмінності між людиною та тваринами полягають і в особливостях їх "мови". Спілкування між тваринами відбувається за допомогою звуків, які лише зовні подібні до людської мови. Ці процеси відмінні за своєю суттю. Людина висловлює у своїй мові деякий об'єктивний зміст і відповідає на звернену до неї мову не просто як на звук, а як на відображену в мові реальність. Голосове спілкування тварин відрізняється від спілкування людей. Тварина відповідає на голос іншої тварини незалежно від того, що відображає даний мовний сигнал: він несе для неї лише певний біологічний зміст. Тобто спілкування тварин за своїм змістом і за характером процесів, за допомогою яких воно здійснюється, повністю залишається в межах інстинктивної діяльності.

Тварини здатні використовувати предмети як знаряддя, але жодна тварина не може створити знаряддя праці. Тварини не живуть у світі постійних речей, не виконують колективних знаряддєвих дій. Навіть спостерігаючи за діями іншої тварини, вони ніколи не будуть допомагати одна одній, діяти спільно. Це можна легко побачити на прикладі мавп: вони часто граються палицями, але під час бійки всі знаряддя покинуто: мавпа б‘ється лише за допомогою кінцівок та зубів.

Лише людина створює знаряддя