Кожна людина як одинична природна істота — це індивід; але така характеристика, звичайно, неповна, оскільки не дає уявлення про реальну людину, якою вона є в сім'ї і суспільстві, яка відчуває і мислить, до чогось прагне. Живучи в суспільстві, кожна людина набуває особливої "надчутливої" якості, котру називають особистістю.

Людину як індивіда характеризують:

вік,

професія,

статева належність,

зовнішність,

освіта,

звички,

захоплення.

В основному (хоча і не виключно) риси індивіда є вродженими і характеризують людину в основному як біологічну істоту.

Як особистість, людину розглядають у системі взаємин, що складаються в неї з іншими людьми, як то:

яке місце посідає серед ровесників,

чи має авторитет, прагне бути лідером або воліє лишитися в тіні,

що являють собою групи, членом яких вона є тощо.

Отже, особистість невіддільна від системи соціальних зв'язків, у які вона включилася.

Однак хоч особистість кваліфікують як соціальну якість індивіда, те, що людина одержує від природи, не "випаровується". Природні властивості соціалізуються в її особистості. Так, психологічне дослідження карликів показало, що, крім маленького зросту, їм притаманні й інші спільні риси: оптимізм, безпосередність, відсутність сором'язливості. Учені дійшли висновку, що ці особливості сформувались під впливом ставлення до них інших людей як до несхожих на себе і становлять зворотну реакцію карликів на таке ставлення. Ці якості не сформувалися б, якби карлики жили у своєму суспільстві, "країні ліліпутів".

Таким чином, особистістю є соціалізований індивід, котрий утілює найсуттєвіші соціально значущі властивості. Особистістю є людина, котра має свою життєву позицію, що утвердилася внаслідок тривалої і копіткої свідомої праці. їй притаманні свобода волі, здатність до вибору, відповідальність. Така людина не просто вирізняється завдяки тому враженню, яке справляє на інших; вона свідомо виділяє себе з навколишнього світу. Глибина і багатство особистості зумовлені її зв'язками зі світом, з іншими людьми, уявленням про себе, своє "Я".

Спираючись на вищевказане, до особливостей, які відбивають поведінку індивіда, відносимо гарну координацію рухів, низьку адаптацію до темряви, високу сенсорну чутливість, а до особливостей, які відбивають поведінку особистості, – старанність, комунікабельність, працьовитість, чесність.

5. На підставі характеристики визначте тип темпераменту й особливості роботи психолога з людиною, яка має такий тип темпераменту.

Дуже товариський, життєрадісний, швидко знаходить спільну мову з колегами, легко пристосовується до нових умов. Захоплюється всім новим, але швидко може втратити до нього інтерес.

Проаналізувавши характеристику, можна стверджувати, що мова іде про сангвінічний темперамент, якому відповідає жвавий тип нервової системи. Можна було б уявити, що ідеться про холерика, оскільки він “захоплюється всім новим, але швидко може втратити до нього інтерес”, проте холерикові властива палахливість, дратівливість, а піддослідний “швидко знаходить спільну мову з колегами”. Отже, скоріш за все, піддослідний – сангвінік з дещо вираженими холеричними нахилами.

При роботі з такою людиною слід порадити психологові налагодитись на високу комунікабельність, почуття гумору та життєрадісність людини. Сангвініки є досить врівноваженими людьми, тому з ними можна обговорювати їх проблеми, не побоюючись неадекватної реакції; їх самооцінка зазвичай адекватна або навіть завищена. Психолог може порадити керівникові такої людини давати їй роботу, пов'язану зі спілкуванням, оскільки сангвініки є досить комунікабельними. Можна і слід змінювати умови роботи цієї людини, оскільки вона легко пристосовується до нових умов, а проблеми, які щойно виникли, викличуть у неї живий інтерес та завзяте бажання розв'язати їх. Зокрема сангвініка можна ставити до роботи, пов'язаної з нововідкритими відділами, видами діяльності, якими раніше не займалося дане підприємство або установа. Життєрадісність сангвініка не дозволить йому спасувати перед першими труднощами, вміння спілкуватися з людьми дасть змогу якнайкраще використати здібності колег, а захоплюваність новим зацікавить та стимулюватиме. Однак слід враховувати, що щойно основні проблеми будуть розв'язані, а виробництво – налагоджене, він може втратити інтерес до роботи, оскільки вона не нестиме для нього нічого нового. За таких обставин краще перевести його на іншу посаду або поставити перед ним нові задачі.

Перелік використаної літератури

Выготский Л.С. Психология. М.: Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2002. – 1008с.

Еникеев М.И. Энциклопедия. Общая и социальная психология. – М.: «Издательство ПРИОР», 2002. – 560с.

Загальна психологія: Навч. посібник З=14 / О.Скрипаченко, Л.Долинська, З.Огороднійчук, Т.Зелінська, Т.Лисянська, Н.Співак, Н.Зубалій, І.Булах, О.Артемчук, Л.Зінченко, В.Власенко, О.Ільїн, Н.Абрамян, О.Гоголь. – К.: “А.П.Н.”, 2002. – 464с.

Козляковський П.А. Загальна психологія: Курс лекцій. – Миколаїв: Вид-во МФ НаУКМА, 2002. – 220с.

М'ясоїд П.А. Загальна психологія: Навч. посіб. – 2-ге вид., допов. – К.: Вища шк., 2001. – 487с.

Общая психология: Курс лекций для первой ступени педагогического образования / Сост. Е.И. Рогов. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2003. – 448с.

Основы общей психологии / С.Л. Рубинштейн. – СПб: Питер, 2003. – 720с.

Павелків Р.В. Загальна психологія. Підручник. К., 2002. – 506с.