Психолого-педагогічні аспекти формування особистості фахівця

План

1. Психологічна характеристика професійної діяльності

Діяльність можна визначити як специфічно людську, регульовану свідомістю активність, породжувану потребами і спрямовану на пізнання та перетворення зовнішнього світу і самої людини. В діяльності формується, розвивається, проявляється так або інакше уся система процесів, станів і властивостей індивіда, котрі прийнято позначати як психічні. В трудовій діяльності людини можна виділити два логічно протилежні різновиди: професійну і непрофесійну діяльність. Професійна діяльність визначається як професія, тобто як вид трудової діяльності людини, що володіє комплексом спеціальних теоретичних знань і практичних навичок, набутих в результаті спеціальної підготовки, досвіду роботи. Отже, непрофесійна діяльність може бути визначена “від зворотного” як трудова діяльність, яка не потребує спеціальних знань і умінь, а являє собою просте витрачання людської робочої сили. Практичним критерієм відмінності між професійною і непрофесійною діяльністю може бути тривалість професійної підготовки і її професійність. Тоді будь-яка праця, займатися якою можна без підготовки або після короткотермінової (від декількох днів до декількох місяців) підготовки може будь-яка здорова (працездатна) людина і повинна бути віднесена до непрофесійної праці.

Коли мова йде про психологічне вивчення професійної діяльності, то зазвичай мається на увазі діяльність індивіда або індивідуальна діяльність.

Загальна культура праці людини і її професійна майстерність визначається рівнем розвитку знань, умінь і навичок. Але цим професійна майстерність не вичерпується. Необхідна її складова – творчість, яка проявляється в практичному мисленні.

Аналізуючи будову професійної діяльності, необхідно відповісти на питання: що спонукає людину ставити цілі і домагатися їх здійснення? Для відповіді потрібно звернутися до понять “потреби” і “мотиви”.

Потреба – це внутрішній стан об’єктивної необхідності в чомусь, залежність від конкретних умов існування.

Мотив визначається як предмет потреби. За упредметненням потреби і появою мотиву різко змінюється поведінка, вона набуває спрямованості. Мотив – це те, заради чого здійснюється вчинок. Предмет потреби (мотив) може бути ідеальним, наприклад, невирішена професійна, управлінська задача. Один й той самий мотив може збуджувати різні дії, а також одна й та сама дія може спричинятися різними мотивами.

Мотив і мета утворюють свого роду “вектор діяльності”, що визначає її напрямок, а також умови, що створюються суб’єктом для її виконання.

Те, якою саме буде діяльність, що виходить з якого-небудь конкретного мотиву, визначається метою. Мотив належить до потреби, яка спонукає до діяльності, мета – до об’єкта, на який спрямована діяльність і який повинен бути в ході її виконання перетворений у продукт. Мотив і мета можуть повністю співпадати, значно розходитися або навіть протиставлятися один одному.

Вектор “мотив – мета” є вищим регулятором діяльності і включених в неї психічних процесів, визначає вибірковість сприйняття, особливості уваги і пам’яті, способи перетворення інформації в мисленні.

2. Мотиваційні, пізнавальні, емоційні та вольові компоненти готовності особистості до професійної діяльності

Психологічна придатність до професії – це властивість особистості, про яку можна судити по двох критеріях: успішному оволодінню професією і ступеню задоволеності людиною своєю працею. Обидва критерії відносні, а часом й суб’єктивні. Тим не менш тільки ці критерії дозволяють підійти до психологічної характеристики професійної придатності.

Оскільки професійна придатність є властивістю особистості, вона як й інші особистісні властивості, формується в процесі навчально-професійної й трудової діяльності. Очевидно, професійна придатність формується в самій праці, однак навряд чи можна заперечувати необхідність вивчення природних передумов професійної придатності, вивчення всіх її фізіологічних, психологічних і соціальних факторів, що й дозволяє в кожному випадку намічати прогноз і шляхи досягнення оптимальних результатів.

Кожна людина може оволодіти майже будь-якою професією, але справа в тому, скільки буде потрібно сил і яка буде успішність та професійне зростання в майбутньому. Період трудової активності в житті людини обмежений, а непродуктивна, безрадісна діяльність – це не лише особисте нещастя, але вона відображається в кінцевому підсумку на всьому суспільстві. Тому прогнозування професійної придатності і шляхів її формування не втрачає свого актуального значення і в теперішній час.

Проблема визначення професійної придатності входить також в коло проблем диференціальної психофізіології – науки про індивідуальні психологічні відмінності між людьми та їх фізіологічні основи. Систематичне дослідження фізіологічних основ індивідуально-психологічних особливостей не лише бажане, але й цілком необхідне для дійсно наукового розуміння психологічних відмінностей між людьми.

Відомі багаточисельні факти, коли людина, яка щиро прагне працювати в певній області і яка отримала підготовку, тим не менш переживає невдачу, не домагається ані найменшого успіху. Чим же це можна пояснити? Легше за все припустити, що кожна людина має (очевидно від природи) дещо на зразок професійного призначення. Чи не в тому причина невдачі, що людина пішла “не своєю дорогою”?

Однак професійне призначення – ідея непродуктивна і ненаукова. Професії і їх вимоги до психофізіологічної організації людини надзвичайно мінливі, в той час як сама ця організація за своєю природою залишилась на протязі всієї історії людства практично незмінною.

На базі одних і тих самих природних даних або задатків відбувалося і відбувається успішне оволодіння самими різноманітними видами діяльності. Люди не народжуються потенційними лікарями, менеджерами, юристами або водіями автотранспорту, як вони не народжувалися гладіаторами, шевцями і т.п.; не завжди від них залежить, які професії їм доводиться обирати.

Природні особливості людини мають величезну, хоча й небезмежну пластичність. Людина може активно пристосуватися до дуже багатьох професій і до того ж з повним задоволенням. Але є й такі професії, якими людині важко оволодіти, котрі до психологічної організації особистості подають підвищені