Виникає питання: для чого тоді потрібні ці рефлекси дитині, яка щойно з'явилася на світ? Відповідь на це запитання дало вивчення рефлексів новонароджених тварин. Малюку майже одразу після народження необхідно дуже міцно чіплятися за шерсть матері — так він разом з нею перескакує з гілки на гілку дерев. Більшості малюків тварин необхідно самостійно пересуватися. А плавати всі тварини «вміють» від народження.

Висновок полягає в тому, що рефлекси чіпляння, відштовхування, плавання — атавізми (залишки), які дістаються дитині в спадщину від предків, вони такі ж як, копчик — залишок хвоста або апендикс — залишок колись необхідної частини шлунку. Більшість же безумовних рефлексів зберігається, забезпечуючи первинне пристосування дитини до нових умов життя після народження і стаючи основою для виникнення складніших форм взаємодії дитини із середовищем, а саме умовних рефлексів. Перші умовні рефлекси виробляються за допомогою дорослої людини. Одним з перших з'являється умовний рефлекс на положення при годуванні, який з'являється на четвертому тижні.

Мозок новонародженого продовжує розвиватися, він ще не сформувався, тому психічне життя зв'язане, головним чином, з підкорковими центрами, а також з недостатньо розвиненою корою. Відчуття новонародженого не диференційовані: нерозривно поєднані з емоціями, що дало можливість Л.С. Виготському говорити про «чувственные эмоциональньїе состояния или змоционально подчеркнутые состояния ощущений».

Основним пізнавальним органом дитини у перші тижні її життя є рот. Пов'язані з харчуванням рухи (смоктання, ковтання, випльовування, мімічні рухи) найбільш сформовані й енергійні. Якщо доторкнутися до губів новонародженого, він відкриває рота, повертає його до подразника, туди спрямовує свій погляд. Кожний дотик до щічок, лоба викликає і посилює рухи смоктання. Так створюється перша установка на об'єкт з наступним охопленням і утриманням його ротом. Ось чому природне годування має важливе значення для дитини. У ньому бере участь широкий комплекс рефлексів: нюхових, смакових, температурних, тактильних, вестибулярних, — що позитивно впливає не лише на її швидкий фізичний, а й на психічний розвиток. В умовах природного годування раніше починає збільшуватись вага дитини, легше виробляються і закріплюються умовні рефлекси.

2. Реакції новонародженого на зовнішні подразники

Розгляд періоду новородженості як перехідного виявляє процеси перебудови індивідної організації дитини на різних її рівнях. На соматичному рівні відбуваються різного роду адаптивні зрушення в життєво важливих функціях і системах. Загальним показником адаптаційних процесів є втрата ваги, що складає 5-6% від первісної. У нормальних умовах процес зниження і наступного відновлення ваги відбувається протягом перших трьох-чотирьох тижнів життя.

Слабість процесів збудження і гальмування на початку після народження визначає своєрідний перехідний стан від сну до пильнування, виражений у тому, що 80% часу дитина проводить у сні, що не сконцентрований у визначений час доби.

На рівні вторинних, інтегральних індивідних властивостей новородженого виявляються функціонування аналізаторних систем і особливості сенсомоторної організації. Із самого початку постнатального життя з будь-якого аналізатора в залежності від характеру стимуляції можна одержати різні за біологічним змістом реакції (орієнтовані, смоктальні, голосові, загальнорухові, захисні та ін.). Вони розрізняються по силі, ступеню складності і спеціалізованості. Поряд з цілою низкою фіксованих і локальних рефлексних актів (кашель, чихання й ін.) у новонародженого протікають сенсорні процеси з надзвичайно широким діапазоном регуляторних ефектів. Ці процеси не тільки можуть мати регіональне значення, але в залежності від якості і сили подразника можуть носити загальний характер реакції усього організму. Сенсорні процеси у дитини пов'язані зі здійсненням інтегративних функцій і диференційовано відбивають якісні характеристики подразників зовнішнього і внутрішнього середовища. Всі аналізатори новонародженого з перших днів життя здійснюють первісний, елементарний аналіз впливів середовища по якості, інтенсивності подразників, їх співвідношенню в просторі і часі, хоча ступінь тонкості та динамічності розрізнення їх набагато уступає не тільки дорослій людині, але і дітям більш старшого віку.

А.І. Бронштейн та Є.П. Петрова в ході експерименту спостерігали дітей від декількох годин до 8 днів життя. Використовуючи методику, де показником розпізнавальної здатності було гальмування смоктального рефлексу при орієнтуванні на нові стимули, вони виявили наявність у піддослідних слухової різницевої чутливості. Новонароджені не тільки реагували на сильний звук, але й здатні були розрізняти звуки, що відрізняються між собою більше, ніж на одну октаву (89%), рівно на одну октаву (70%) і менше, ніж на одну октаву (40% дітей). У немовлят також мається здатність до просторового розрізнення звуків від джерел, розташованих праворуч чи ліворуч. А.У. Зонова, використовуючи той же методичний прийом, установила у дітей наявність колірної різницевої чутливості. Так, 37% дітей від 15 годин до 17 днів життя реагують на зміну кольору. Через кілька місяців число дітей, що розрізняють кольори, збільшилося до 50%. Основними кольорами, що розрізнялися піддослідними, були червоний і зелений. У дослідженнях Є.С. Кулаковської була виявлена наявність смакової і нюхової чутливості у немовлят від однієї години до трьох діб життя. У цих дітей граничні величини зазначених видів чутливості виявилися в 10 разів менше, ніж у дорослих. Маються також відомості про наявність і інших видів відчуттів. Так, тактильна чутливість немовляти характеризується нерівномірністю. Найбільш чутливими зонами є губи, долоні і чоло дитини. Температурна чутливість виявляється у тому, що дитина може відмовитися від молока, що холодніше звичайного на 1 °С.

Функціонування аналізаторів у новонародженого забезпечує розрізнення не тільки простих