безладна, хаотична реактивність організму з моменту народження, а визначена, що відрізняється своєрідністю нервово-психічної організація діяльності на основі сенсорної стимуляції. Вгасання орієнтувального рефлексу є одним з переконливих доказів того, що аналізаторна функція мозку новонародженого здійснюється корою великих півкуль. У тварин, які не мають кори, він не угасає унаслідок відсутності гальмових процесів. Своєрідна динаміка орієнтувального рефлексу у взаємодії зі смоктальним рефлексом у новонародженого вказує на розвиток процесу внутрішнього гальмування, що має коркове походження. Однак орієнтувальний рефлекс новонародженого виявляється слабко і носить своєрідний характер. С.Д. Мелешко визначив його як рефлекс «схоплення новизни», в умовах якого з'являються установочні рухи при гальмуванні всіх інших реакцій організму. Адаптаційні зрушення відбуваються й у моториці новонародженого. З моменту народження моторика має складну організацію. Поряд зі спеціалізованими простими і складними генетично фіксованими актами у вигляді сенсомоторних рефлексів у немовляти виявляються гіперкінетика кінцівок, відсутня у дитинчат тварин. У людини гіперкінетика має позитивне значення як база для формування складних форм моторики. Гіперкінетика кінцівок має велике значення для органів кровообігу, подиху, теплоутворення, для активації біохімічних процесів у м'язовій тканині. Величезну роль в подальшому розвитку рухів мають різні безумовні рефлекси, а також зовні хаотичні недетерміновані реакції новонародженого. З маси неорганізованих рухів, на основі імовірнісного принципу поступово виділяються ті рухи, що статистично найбільше часто повторюються і групуються навколо рецепторної зони харчового чи долонного рефлексу.
Адаптаційні зрушення в моториці виражені в різноманітних формах. Перехідний момент від внутрішньоутробного існування до нових умов життя в процесі перебудови структури організму проявляється у позі новонародженого. Спочатку це положення зовні подібно з внутрішньоутробним положенням плоду: зігнуті у всіх суглобах кінцівки внаслідок переваги тонусу м'язів згиначів. Істотна ж відмінність пози новонародженого від пози плоду полягає в тому, що у першого підсилюється тонус м'язів задньої поверхні шиї і глибоких м'язів спини, що забезпечують випрямлення й утримання голови і тулуба в прямому положенні.
Процес підготовки сенсомоторної системи до функціонування в нових умовах, чітко виражений у динаміці смоктального рефлексу. Відповідно до спостережень С.Д. Мелешко, у перші дві години потужність смоктального рефлексу мала, і її не завжди вдається визначити: не всі діти реагують на дотик соски до губ. Смоктальні рухи відзначені в 19 з 26 немовлят. Після трьох-чотирьох годин потужність смоктального рефлексу зростає в 3-10 разів, і протягом одного-двох днів ритм і амплітуда смоктального рефлексу досягають норми.
Процес інтеграції роботи різних систем виявляється при спостереженні за групою ослаблених і групою дітей, що нормально розвиваються. За даними С.Д. Мелешко, в останніх уже через 3-4 години після народження має місце не тільки інтеграція орієнтовно-харчових рухів голови, губ, язика, інтенсивне тривале смоктання, але й складна координація різного роду рефлекторних актів: дихальних, ковтальних, узгодження їх з актом смоктання і процес утворення динамічного комплексу. У дітей зі слабкою інертною нервовою системою у перші дні життя смоктальний рефлекс відрізняється нестійкістю і характеризується слабкою виразністю чи відсутністю орієнтовно-харчових пошукових рухів. Що стосується процесів інтеграції, то в цієї групи дітей зміни пози, різні зовнішні впливи гальмують харчовий рефлекс. При акті смоктання подих сповільнюється і стає нерівномірним.
В даний час накопичений великої фактичний матеріал, що свідчить про готовність індивідної організації з точки зору її окремих елементів і як цілісного структурного утворення, до функціонування з моменту народження. У новонародженого виявляються взаємозв'язки однорівневих та різнорівневих характеристик, що забезпечують цю цілісність. Чітко виявляється процес утворення цілісності індивідної системи з різного роду блоків. У ослаблених дітей на рівні первинних властивостей спостерігаються значні зміни функціональних систем, виражені в динаміці загального показника, — зменшенні ваги тіла і повільному її відновленні, появі жовтушності. В області нейродинаміки виявляється низька збудливість кори. Це корелює з особливостями вторинних індивідних властивостей у сфері сенсомоторної організації: орієнтувальний рефлекс виражений тут у більш елементарній формі «схоплювання новизни». Первинні і вторинні властивості у дітей фізично більш міцних мають велику виразність, велику узгодженість і взаємозв'язок. Ступінь інтеграції і взаємозв'язку різних показників, як однорівневих, так і різнорівневих, чітко виявляється у формуванні функціональних систем. Швидке становлення харчової, смоктальної системи виражене в тому, що одночасно оформляються сам акт смоктання і процес його інтеграції з іншими різнорівневими системами, соматичними і сенсомоторними характеристиками.
Висновки
Отже, у період новонародженості побудова індивідної організації здійснюється за наступними основними напрямками: шляхом удосконалювання і посилення функціонування цільних структур (акт смоктання); за рахунок інтеграції різнорівневих та однорівневих компонентів організації в єдиний функціональний комплекс (харчова система) і шляхом перетворення уже наявних елементів та виникнення новоутворень (поза новонародженого). У цей період відбувається реалізація і становлення властивостей людини як індивіда в умовах переходу до нового способу життєдіяльності. Разом з тим це час створення природних передумов багаторівневої структури задатків для розумового розвитку і складних соціальних форм психіки. Специфіка новонародженого полягає в орієнтації його індивідної організації на розвиток у соціальному середовищі. Індивідна організація є основою для розвитку психічних новоутворень, що мають соціальне походження. Соціальна орієнтація виявляється на різних рівнях індивідної організації в різних її компонентах. На рівні вторинних властивостей ознаки соціальної орієнтації виражені в переважанні структурних, складних об'єктів, у гіперкінезі кінцівок та ін. Головною передумовою соціального розвитку в системі первинних індивідних властивостей є неструктурованість нейродинамічного рівня. Незавершеність основних нервових структур — це умова їхньої майбутньої інтеграції. Вона проявляється як у набагато меншій їхній ефективності у дитини порівняно з дитинчатами тварин, так