Психічний розвиток немовляти

ЗМІСТ

ВСТУП

Хронологічні рамки немовлячого віку окреслюються більшістю дослідників періодом від першого місяця до першого року життя. Основним фізіологічним критерієм кінця періоду новонародженості й початку немовлячого віку є набуття дитиною початкової ваги, з якою вона народилася (одразу після народження дитина втрачає вагу, ця втрата досягає 5-6% маси тіла); це свідчить про те, що фізіологічна система життєдіяльності функціонує нормально. Окрім того, до цього часу дитина набуває складного комплексу психологічних реакцій: реакції слухового та зорового зосередження, комплекс пожвавлення та ін.

Немовлячий вік характеризується цілою низкою специфічних рис, що дозволяють розглядати його в якості істотного нового етапу розвитку людини. Психічний розвиток у немовлячому віці являє собою реалізацію видових можливостей дитини на основі природних задатків та генетичної програми і тому носить природний характер. Немовлячий вік є початком індивідуального шляху становлення первинних та вторинних властивостей індивідної організації людини. Для цього періоду притаманна висока ефективність процесів системогенезу природних психічних форм, створення передумов мови й соціального розвитку в умовах безпосередньої взаємодії дитини з дорослими. В цей час надзвичайно важливе значення має середовище, активна і різноманітна участь дорослих не лише у фізичному, а й у психічному розвитку дитини (створення багатого фізичного і мовного середовища, емоційне спілкування, допомога в розвитку рухових структур та ін.).

Істотною рисою психіки у немовлячому віці є багатоканальність розвитку, яка полягає в тому, що одночасно відбувається формування психіки в різних напрямках. Так, максимально спеціалізовані до моменту народження сенсорні функції продовжують своє інтенсивне становлення в немовлячий період. Слухова диференціація звуків, наприклад, досягає у 6-7 місяців життя один-два тони і навіть ще менших інтервалів – в три чверті і половину тону.

Процес становлення основних первинних форм психіки відбувається на основі задатків різного ступеня спеціалізації, шляхом участі і включення систем психічної активності різної модальності. Становлення зорової перцепції здійснюється на базі спеціалізованих компонентів і шляхом включення таких утворень, як моторні функції, в тому числі предперцептивні рухи очей, як сенсорні функції, первинні форми мнемічної та орієнтувальної діяльності. Інакше кажучи, до сприйняття навколишнього світу підключаються майже всі наявні на даний момент розвитку психофізіологічні утворення різного ступеню спеціалізації і складності, що забезпечує немовляті психічний розвиток надзвичайної (в порівнянні з подальшими віковими періодами) швидкості.

1. ЕМОЦІЙНО-КОМУНІКАТИВНА АКТИВНІСТЬ НЕМОВЛЯТИ

Активному розвиткові психіки немовляти сприяє швидке фізичне зростання. Ріст здорової дитини-немовляти за перший рік її життя збільшується приблизно в 1,5 рази, а вага становить майже 9-10 кг. Немовля відрізняється від дорослого пропорціями тіла. Воно має порівняно велику голівку, що становить 1/4 всього тіла (у дорослого 1/8), короткі ніжки, що становлять приблизно 1/3 всієї довжини тіла. Ріжуться молочні зубки.

Інтенсивно розвивається нервова система. Вага мозку до кінця першого року життя, 850-900 г. Швидко розвиваються аналізатори, зокрема, їх мозкові частини, встановлюються зв'язки між різними ділянками кори, що відповідає збільшенню питомої ваги набутих реакцій у житті дитини. Специфічна реакція усмішки дитини на обличчя матері є показником того, що соціальна ситуація психічного розвитку дитини вже склалася. Цю соціальну ситуацію зв'язку дитини з дорослим Л.С. Виготський назвав соціальною ситуацією «МИ». Це говорить про нерозривну єдність дитини і дорослого. Дитина нічого не може без дорослої людини. Життя та діяльність дитини немов вплетені в життя та діяльність дорослого, який доглядає за нею. Ситуація комфорту малюка залежить від дорослої людини.

Соціальна ситуація сумісного життя дитини з матір'ю призводить до виникнення нового типу діяльності — безпосереднього емоційного спілкування дитини і матері. Специфічна особливість цього типу діяльності полягає в тому, що предметом цієї діяльності є інша людина. Та коли предметом діяльності є інша людина, то така діяльність і є спілкування. Важливо не те, що роблять люди один з одним, а те, що предметом діяльності стає інша людина.

Спілкування такого типу в немовлячому віці дуже яскраво виражено. З боку дорослого дитина стає предметом діяльності. З боку дитини можна спостерігати виникнення перших форм впливу на дорослого. Дуже швидко голосові реакції дитини стають емоційно активним закликом, хникання перетвориться в поведінковий акт, спрямований на дорослого. Це ще не мова в повному розумінні слова. Це лише тільки емоційно-виразні реакції, спілкування в цей період повинно носити емоційно-позитивний характер. Тим самим у дитини створюється емоційно-позитивний тонус, що буде слугувати ознакою фізичного і психічного здоров'я.

Спираючись на психологічні та педагогічні факти, слід підкреслити, що соціальна ситуація психічного розвитку дитини-немовляти — це ситуація нерозривної єдності дитини і дорослого, соціальна ситуація «МИ», соціальна ситуація комфорту. Показником існування такої соціальної ситуації є позитивний емоційний фон, який є умовою нормального фізичного та психічного розвитку дитини. Цей емоційно-позитивний фон необхідно постійно підтримувати, для чого людство і створило ерзаци присутності дорослого — пустушку та колисання.

Отже, провідною діяльністю дитини в немовлячому віці є емоційне спілкування, предметом якого для дитини є доросла людина. Перша потреба, яка формується у дитини, — це потреба в іншій людині. Тільки розвиваючись з дорослою людиною, дитина сама може стати людиною. Д.Б._Ельконін писав: “перше, що ми повинні виховати у наших дітей і що розвивається протягом всього дитинства — це потреба дитини в людині, спочатку матері, батьку, потім друзях, товаришах; в колективі і нарешті — в суспільстві. На розвиток цієї потреби слід звернути особливу увагу: з дитиною необхідно розмовляти, посміхатися, розповідати казки, не посилаючись на те, що