Контрольна з психології

План

1. Коди золотого перерізу та механізм розвитку таланту

Успішна діяльність людини багато в чому визначається ступенем розвитку і формування її здібностей.

Під здібностями розуміють ті психічні властивості і якості особистості, які слугують необхідною умовою високоякісного виконання конкретного виду діяльності. Не можна ототожнювати здібності зі знаннями, уміннями і навичками.

Підвищена схильність дитини до образотворчої діяльності слугує показником здібностей до художньої творчості.

Сказане підтверджують біографічні відомості про видатних художників.

Про великого російського художника А. А. Іванова його біограф А. П. Новицький писав: “Ледве будучи в змозі тримати олівець, він вже почав малювати. Батько (відомий професор живопису) бачачи в ньому здібності, намагався розвивати їх, заохочуючи його заняття і сам керуючи ними.

Про видатного художника І. Н. Крамського відомо, що він вже в сім років захоплювався малюванням і малював все, що бачив навколо себе. Дуже любив ліпити з глини козаків, котрих хлопчик бачив на вулиці.

По багаточисельним згадкам сучасників, починали займатися образотворчою діяльністю з раннього дитинства багато знаменитих художників – І. А. Акімов, І. Н. Крамськой, В. А. Сєров та ін.

Якщо у художника спостерігається високий ступінь розвитку здібностей, то зазвичай про нього кажуть як про талановитого майстра. Обов’язкова умова при цьому – таке поєднання здібностей художника, котре дозволяє йому особливо продуктивно працювати в області художньої творчості.

Художній талант – це особливо сприятливе сполучення і взаємодія здібностей до образотворчої діяльності, які отримали високий розвиток в процесі навчання і виховання і забезпечують успішність творчого виконання художньої діяльності.

“З давніх давен людину називають малим світом, і це правильно, тому що, оскільки людина складається з землі, води, повітря і вогню, тіло її подібно до світового простору”. Ця фраза, записана Леонардо да Вінчі може служити ключем до інтерпретації його уявлень про світ і людину.

Як реалізуються в людському організмі зорові і слухові відчуття; якими є фізіологічні інструменти, з допомогою яких людина може робити відчутним свій голос; як розташовуються м’язи, які допомагають здійснювати рухи, - такими є найбільш важливі аспекти пошуків Леонардо в області анатомії. Не слід, однак, думати, що його багаточисельні анатомічні малюнки – це просто безпристрасні пояснювальні ілюстрації. Напроти, їм завжди притаманна висока художня якість, характерна для робіт майстра, що надає цим науковим досвідом значення витворів мистецтва, подібних іншим його творам. Необхідно врахувати, що ескізи до “Поклоніння волхвів” і до “Таємної вечері” виконані з оголених натурщиків, чия анатомія передана виключно точно. Саме Леонардо поклав початок цьому методу, який знайшов свої послідовників в живопису ХVI століття.

2. Загальна схема психологічного
розвитку від 1 до 3-х років

Після року починається новий етап розвитку дитини.

З цього моменту дитина вже не безпорадна істота, яка надзвичайно активна в своїх діях і в прагненні спілкування з дорослими. На першому році життя у дитини сформувалися початкові форми психічних дій, властивих людині. Передісторія психічного розвитку тепер поступилася місцем його справжній історії. Наступні два роки – період раннього дитинства – приносять дитині нові великі досягнення.

Якісні перетворення, котрі відбуваються у дитини в перші три роки, настільки значні, що деякі психологи, розмірковуючи про те, де ж середина шляху розвитку людини від моменту народження до зрілого віку, відносять її до трьох років. Дійсно, трирічна дитина володіє навичками діяльності з багатьма навколишніми предметами. Він здатний до самообслуговування, вміє вступати у взаємовідносини з оточуючими людьми. Він спілкується з дорослими та іншими дітьми за допомогою мови, виконує елементарні правила поведінки.

Основними досягненням раннього дитинства, котрі визначають розвиток психіки дитини, є оволодіння прямою ходою, розвиток предметної діяльності і оволодіння мовленням.

Наприкінці немовлячого віку дитина починає робити перші кроки. Переміщення в вертикальному положенні – важка справа. Маленькі ніжки ступають з великим напруженням. Управління рухами ходи ще не склалося, і тому дитина постійно втрачає рівновагу.

На перших порах оволодіння ходою є для дитини особливою задачею, пов’язаною з сильними переживаннями. Тільки поступово досягається автоматизація цього способу пересування перестає подавати для дитини самостійний інтерес.

Завдяки здатності до прямоходіння дитина вступає в період більш вільного і самостійного спілкування з зовнішнім світом. Оволодіння ходою розвиває можливості орієнтування в просторі.

Перехід від немовлячого віку до раннього дитинства пов’язаний з розвитком нового ставлення до світу предметів – вони починають виступати не просто як об’єкти, зручні для маніпулювання, а як речі, що мають певне призначення і певний спосіб використання, тобто в тій функції, котра закріплена за ними в суспільному досвіді. Основні інтереси дитини переводяться в область оволодіння все новим і новими діями з предметами, і дорослий набуває ролі наставника і помічника в цьому оволодінні. В період раннього дитинства здійснюється перехід до предметної діяльності на протязі всього періоду.

Оволодіння мовленням має величезне значення для різних боків психічного розвитку дитини. Мова поступово стає найважливішим способом передачі дитині суспільного досвіду, управління її діяльності з боку дорослих. Під впливом мови перебудовуються психічні процеси дитини.

Однак процес оволодіння мовленням, в свою чергу, залежить від розвитку діяльності дитини, від її сприйняття і мислення. На початкових ступенях оволодіння мовленням значення, яке дитина вкладає в слова дуже істотно відрізняється від значення, котре ті ж слова мають для дорослого. На протязі раннього дитинства відбувається зміна значення слів, що однією з найважливіших сторін розумового розвитку дитини.

3. Резерви розвитку таланту молодших школярів у зв’язку із зміною провідної діяльності Вступ до школи – переломний