Відхід від реальності шляхом зміни психічного стану може здійснюватися різними способами. Життя кожної людини може бути зв'язана з бажанням змінити свій психічний стан. Наприклад, позбутися від гноблення, “скинути” утома, відвернутися від неприємних міркувань. Для досягнення цієї мети людина використовує індивідуальні підходи, що поступово стають звичками, стереотипами поводження, спрямовані на одержання задоволення. Задоволення є генетично первинною формою позитивних емоцій. У підлітковому віці передбачення і передчуття радості саме по собі є задоволенням. Не менш значимим є одержання задоволення від процесу вживання психоактивних речовин, ритуалів, комунікації. Елементи адиктивної поведінки властиві будь-якій людині, що іде від реальності шляхом зміни свого стану. Проблема адикції починається тоді, коли прагнення відходу від реальності, зв'язане зі зміною свідомості, починає домінувати у свідомості, стає центральною ідеєю.

Різні форми девіантної поведінки підлітків взаємозалежні. Пияцтво, уживання наркотиків, агресивне поводження, протиправне поведінка утворять єдиний блок. Прилучення підлітка до одного виду девіантної поведінки підвищує імовірність його приволікання й в інші. У підлітковому віці, у період полового дозрівання, поведінка значною мірою визначається характерними для цього періоду реакціями емансипації, групування, захопленнями (хобі) і сексуальним потягом, що формується. Ці ж фактори можуть сприяти залученню підлітків у групи, де практикується вживання алкоголем, тютюном і наркотиком, за умови, що ці групи дозволять задовольнити які-небудь потреби підлітка, що він не зможе задовольнити в інших групах. Прагнення до емансипації приводить підлітка до “отруєння волею”, при якому найбільш часті випивки, паління, уживання наркотиків. Зловживання психоактивними речовинами сприяють комунікативні хобі – бездумне спілкування з однолітками, обмін малозначимою, не потребуючою інтелектуальної переробки, інформацією. Незадоволена потреба в самоствердженні приводить до спроб реалізувати себе не тільки у творчості, але й у негативних формах активності – насильстві чи злочинах, що приводить до втечі в алкоголь, наркотики, з життя. Соціальні фактори, що сприяють девіантному поводженню, у тому числі й адиктивному, до деякої міри збігаються для різних його форм. Це шкільні труднощі, життєві травматичні події, вплив визначеної девіантної чи субкультури групи. Найважливішими індивідуально-особистісними факторами вважаються локус контролю і рівень самоповаги.

Проблема адиктивної поведінки підлітків визнається як національна проблема і вимагає для свого рішення об'єднання всіх прогресивних сил суспільства.

У профілактичній роботі виділяються такі напрямки як:

Формування в дітей і підлітків чіткої установки на неприйняття наркотиків; виявлення підлітків групи ризику і надання їм соціально-педагогічної і психологічної допомоги; навчання батьків створенню в родині атмосфери, що виключає вживання наркотиків, способам заповнення дозвілля, способам надання допомоги дітям в організації свого життя без наркотиків.

Формування в учнів стратегічної мотивації (далеких перспектив); формування рис соціально-успішної особистості, що удосконалює; посилення захисних механізмів і ослаблення провокуючих уживання наркотиків механізмів.

Забезпечення просоціальної активності підлітків, суспільно-корисної діяльності, необхідної для їхнього повноцінного розвитку і попередження девіантної поведінки, шляхом включення підлітка в групу просоциальної орієнтації.

Включення спеціально підготовлених підлітків у процес профілактики за принципом додатковості як суб'єктів надання допомоги одноліткам у рішенні емоційних проблем, вирішення конфліктних ситуації, як активних пропагандистів здорового способу життя .

Поширення інформації про причини, форми і наслідки зловживання наркотичних засобів; формування в підлітків навичок аналізу і критичної оцінки інформації, одержуваної про психоактивні речовини; включення ігрових програм виховання тверезості в навчання, починаючи з молодших класів і до закінчення школи; формування здорового способу життя і тверезих установок у підростаючого покоління.

Зміна ціннісного відношення дітей і молоді до наркотиків, формування особистої відповідальності за своє поводження, що обумовлюють зниження попиту на психоактивні речовини у дитячо-молодіжної популяції; стримування залучення дітей і молоді в прийом наркотичних засобів за рахунок пропаганди здорового способу життя, формування антинаркотичних установок і профілактичної роботи, здійснюваної співробітниками освітніх установ.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

Анохіна І.П.. Біологічні механізми залежності від психоактивних речовин (патогенез) / Лекції по наркології. Під.ред. І.Н.Іванца. -М.: “Нолідж”, 2000.

Байярд Р.Т., Байярд Д. - Ваш неспокійний підліток. - М.: Родина і школа, 1995.

Белогуров С.Б. Популярно про наркотики і наркоманію. – Спб: “Видавництво БІНОМ”, 1999.

Берн Э. Ігри, у які грають люди. Люди, що грають в ігри. - Спб.: Спеціальна література, 1995.

Бернс Р. Розвиток Я-концепції і виховання. - М., 1986.

Виготський Л.С. Уява і творчість у дитячому віці: Психол. Нарис. - М.: Освіта, 1991.

Виготський Л.С. Лекції по психології. - Спб.: Союз, 1999.

Гилинський Я., Гурвич И., Русакова М. Девіантність підлітків: Теорія, методологія, емпірична реальність. – Спб.: Медична преса, 2001.

Горанська С.В. Табакопаління. // Введення в наркологію. – Петрозаводськ, 1999.

Горькова І.А. Порушення поведінки в дітей з родин алкоголіків. - Обозр. психиат. і мед. психол.- М.,1994/3.

Кле М. Психологія підлітка. - М., 1991.

Колесов Д.В. Еволюція і природа наркотизму. – М.: Педагогіка, 1991.

Кон І. С. У пошуках себе: особистість і її самосвідомість. - М., Политиздат, 1984.

Кон І.С. Психологія ранньої юності: книга для вчителя. – М.: Освіта, 1989.

Кон І.С. Психологія старшокласника. - М.: Освіта, 1988.

Кон І.С. Дитина і суспільство: Історико-етнографічна перспектива. - М.: Наука, 1988.

Короленко Ц.П. Адиктивна поведінка. Загальна характеристика і закономірності розвитку. – М., 1991/1.

Короленко Ц.П. Роботоголізм - респектабельна форма адиктивного поводження. // Обозр. психіат. і мед. психол. – М., 1993/4.

Короленко Ц.П., Дмитрієва Н.В. Соціодинамічна психіатрія. - М.: