Етнічний фактор. Для підлітків, що ідентифікують себе з більшою у місті етнічною групою, алкоголізація є в основному реакцією подолання психоемоційного стресу, причому, що заучується в досить ранньому віці.

Фактор кризи ідентичності. Вживання алкоголю і наркотиків може тимчасово послабляти емоційні стреси, що супроводжують кризу ідентичності”. Хьєл Л., Зінглер Д. Теорії особистості. - СПб.: Пітер, 1998. – С.: 245.

4.3.2. Особливості мотивації

У розвитку алкогольної адиктивної поведінки, як підлітків, так і дорослих важливу роль грає мотивація. Виділяють наступні види мотивації:

Атарактична мотивація - прагнення до прийому алкоголю з метою зм'якшити чи усунути явища емоційного дискомфорту, тривожності, зниженого настрою.

Субмисивна мотивація – небажання скривдити людей, що пропонують алкоголь, що відбиває виражену тенденцію до підпорядкування і залежності від думки навколишніх.

Гедоністична мотивація – прагнення підвищити настрій, одержати кайф-ефект, одержати задоволення в широкому змісті цього слова.

Мотивація з гіперактивацією поводження. Алкоголь уживається для порушення. Притягальною властивістю алкоголю є виникнення суб'єктивного стану підвищеного тонусу, що сполучається з підвищеною самооцінкою.

Псевдокультурна мотивація – прагнення зробити враження на навколишніх рідкими і дорогими алкогольними напоями, продемонструвати “витончений смак”.

Будь-яке оп'яняюче речовина відбиває проекцію психологічного чекання, актуальних потреб і мотивів на психофізіологічне тло сп'яніння. Створюється внутрішня картина, що пояснюється результатом дії напою, що робить його психологічно привабливим.

Учені провели численні спостереження за зміною психічних процесів у підлітків під впливом алкоголю. Виявляється, навіть після однократного прийому незначної кількості алкоголю в підлітків помітно розбудовується розумова діяльність, страждає логічне мислення, зменшується здатність до обчислень. Їм надзвичайно важко вивчити напам'ять навіть нескладний вірш, переказати зміст прочитаного тексту. Порушуючи роботу мозку, алкоголь робить підлітка некерованим, а його поведінку - непередбаченою. Самим уразливим місцем в організмі підлітків вважається нервова система, саме по ній алкоголь завдає нищівного удару і вона перестає повноцінно виконувати свою контролюючу і керівну роль, що нерідко приводить до правопорушень.

4.4. Зловживання наркотиками

Наркоманія, чи наркозалежність, має комплексну природу, обумовлену багатомірністю самої людини. Клінічними ознаками захворювання є: а) регулярне вживання наркотичних засобів, б) нездоланний потяг до них, в) сформована фізична залежність, г) виразна зміна толерантності.

4.4.1. Фактори, що привертають до ініціації вживання наркотиків

У медичній практиці виділяються такі фактори, що привертають до наркоманії, як патологія вагітності, ускладнені пологи, що важко протікали чи хронічні захворювання дитячого віку, струс мозку, особливо багаторазові; виховання в неповній родині, професійна постійна зайнятість одного з батьків, позиція хворого як єдиної дитини в родині; алкоголізм, чи наркоманія психічні захворювання в кого-небудь із близьких родичів; кепський характер чи часті порушення загальноприйнятих правил поведінки в кого-небудь із близьких родичів; раннє (до 12 – 13 років) вживання алкоголю самим хворим чи зловживання летучими наркотично діючими засобами. Белогуров С.Б. Популярно про наркотики та наркоманію. - СПб.; М.: „БІНОМ”, 1999. – С.: 58.

У психологічних дослідженнях акцентуються особистісні фактори.

4.4.2. Особистісні фактори

Фактор преморбідної особистості наркомана. Виділяються такі характеристики преморбідної особистості наркомана як відсутність соціальних інтересів, стійких і сформованих індивідуальних інтересів, відокремлення від дорослих, агресивність до суспільства, солідарність з віковою групою, пошук почуттєвих вражень, сексуального досвіду.

Також виділяється особлива роль у формуванні пренаркотичної особистості, що грає психічний інфантилізм, що виражається в несамостійності прийняття рішень і дій, нездатність протистояти впливу ззовні, знижена критичність до себе, уразливість, ранимість.

Іншою причиною є акцентування протиріччя між самооцінкою й оцінкою соціуму, що приводить до незадоволеності потреби підлітка в самоповазі й у підсумку до особистісного дискомфорту, що переноситься підлітком із працею.

Необхідною і достатньою умовою для виникнення наркозалежності є наявність спроби позбутися від нестерпних страждань за допомогою наркотиків, і нездатність подбати про себе. Ханзян Е.Д. Вразливість сфери саморегуляції у адиктивних хворих: можливі методи лікування. //Психологія та лікування залежної поведінки. / Під. ред. С. Даулінга. /Пер. з англ. – М.: “Класс”, 2000. – С.: 33.

Якщо людина не здатна подбати про себе, то вкрай мала імовірність, що вона зможе піклуватися про когось іншого, а, отже, враховувати інтереси іншої людини при ухваленні рішення. Вибір дитиною наркотику як засобу рішення якої-небудь проблеми завжди завдає удару по батькам. Дитина відмінно розуміє, що її поведінка не тільки не одержить схвалення батьків, але і заподіє їм сильний щиросердечний біль. Ігнорування почуттів батьків наводить на думку про мету поведінки як помсти (яка може і не усвідомлюватися дитиною).

Соціально-педагогічні фактори. Як соціально-педагогічні фактори наркотизації розглядається досвід причетності школяра до проблеми наркотизації в трьох спільностях: родині, школи, колі друзів. Наявність негативного досвіду саме по собі не означає, що підліток піде по шляху наркотизації, більш значиму роль грає оцінка цього досвіду й установка школяра на його використання. Індивідуальний досвід має потребу в осмисленні й оцінці, а колись у переживанні. Узагальнена характеристика школяра, що робить свій вибір на користь наркотиків: має адаптаційні проблеми, негативний погляд на родину, однолітків, школу; відрізняється недисциплінованістю, акцентує незалежність, має низьку самооцінку, часто випробує дискомфорт, має невисокі академічні успіхи, низьку мотивацію до навчання, проблеми в родині (частіше керованою тільки матір'ю), а іноді й у спілкуванні з однолітками. Наркотик такою дитиною може сприйматися як спосіб поліпшення сприйняття життя; як компенсація того, що він хоче одержати від навколишніх, але не одержує; як засіб відходу від проблем, що вирішувати не хочеться, тому що на це потрібно витрачати сили, і немає віри, у те,