4.4.3. Особливості мотивації. Мотиви вибору наркотику

Як правило, є дві причини вживання психоактивних речовин, причому ці причини виявляються в осіб різних категорій. Перша – це пошук задоволення, гарного настрою, штучно, викликаним хімічним способом, ейфорії, збільшення активності. А друга – це спроба за допомогою хімічних речовин позбутися від неприємних переживань і станів, поганого настрою, утруднень у спілкуванні і т.д. І оскільки психоактивні речовини дійсно можуть робити і те й інше, і до визначеного періоду людина почуває якесь поліпшення при їхньому прийомі, це, цілком ймовірно, і є основним мотивом того, що вона не хоче позбутися від своєї хвороби. Анохіна І.П.. Біологічні механізми залежності від психоактивних речовин (патогенез) / Лекції по наркології. –М.: “Нолидж”, 2000. – С.: 17.

Цікавість і бажання нових відчуттів спонукує підлітків ініціювати вживання наркотиків. Причому, в основному наркотик вибирається по дії, і першими на це звернули увагу психоаналітики, організувавши серію досліджень психологічних причин вибору людиною того чи іншого наркотику. Є люди, що прагнуть до залежностей - “адиктивні індивідууми”. Вони не почувають себе гарними, не здатні задовольняти свої потреби і встановлювати задовольняючі їхні відносини з іншими людьми, у них немає стабільної самооцінки. Під холодністю і відчуженням адиктивні індивідууми часто ховають глибинний сором і почуття власної неадекватності. Здатність різних хімічних речовин змінювати почуття притягає їх і служить засобом заповнення внутрішньої порожнечі, дисгармонії і щиросердечному болю. Кокаїн і амфетамін протистоять стану інертності і скутості, викликаним хронічною заниженою самооцінкою. Ті, у кого внутрішня дисгармонія викликає порушення і гнів, прибігають до заспокійливої дії опіатів. Алкоголь чи інші седативні препарати вибираються людьми, що відчувають потребу в комфорті і контакті. Причому, навіть собі, такі люди часто в цьому не визнаються.

Протилежна точка зору – чекання і передчуття визначених ефектів наркотику є одним з основних мотивів їхнього вживання. Причому ефект наркотику програмується чеканнями. Людина, що очікує розслаблюючий ефект від маріхуани, його й одержить. Той, хто буде очікувати від прийому маріхуани безконтрольної агресії, одержить саме цей ефект. Ці враження можуть бути прямими, якщо людина сама уживала наркотики, чи непрямими, у випадку одержання інформації про ефект наркотику від інших людей, ЗМІ й ін.

Дослідники в області “Я” – психології, прийшли до переконання, що наркотик служить заміщенням дефекту в психологічній структурі людини. Формування цього дефекту відноситься до самої ранньої стадії розвитку відносин “батько – дитина” в умовах відсутності почуття благополуччя, внутрішньої гармонії, що формуються тільки в ситуації оптимальної заспокоєності, ситості і захищеності. Якщо останнє є присутнім, то розвивається почуття самоцінності, закладається здорова здатність до автономії, успішного функціонування в чотирьох сферах саморегуляції (самооцінка, відносини з навколишніми, афективна сфера, турбота про себе). Kohut H. The analysis of Self. New York: International University Press, 1971. – С.: 46.

4.4.4. Наслідки

Після сп'яніння будь-яким наркотиком настає абстиненція (ламання). Стан нагадує стан після сп'яніння алкоголем з апатією, млявістю, нездужанням. Переважає тужливий, похмурий, подавлений настрій. Чим більше була прийнята доза, тим гірше абстинентне самопочуття наркомана. У цей час вони озлоблені, дратівливі, плаксиві, примхливі, запальні, конфліктні, байдужі до навколишнього і близьким. У них може виникати безпричинне почуття страху, непояснене порушення. Виникає головний біль і біль у суглобах, нудота, блювота, понос, розлад сну, підвищена пітливість. Пульс стає прискореним чи уповільненим. Пальці тремтять, зіниці звужуються чи розширюються. Організм не здатний переносити психічні і фізичні навантаження. Болі настільки інтенсивні, що можливі спроби самогубства. Абстиненція – вірна ознака того, що організм людини не може нормально функціонувати без наркотику, в окремих випадках настає смерть. Уся поведінка наркомана під час абстиненції спрямована на пошук наркотику.

Довгостроковими наслідками є серйозні захворювання життєво важливих органів, у першу чергу, серцево-судинної системи, шлунка, нирок, печінки, легень. Людина, що йде по шляху наркомана, поступово знищать свої кращі моральні якості, стає психічно неврівноваженою, слабовільною, утрачає друзів, потім родину.

Фатальним супутником наркоманії є ВІЧ – інфекція, інфекційне захворювання, викликуване вірусом імунодефіциту людини. Кінцевою стадією захворювання є СНІД. За даними вчених щодня заражається 16 тисяч чоловік, і тільки 10% довідаються про це.

Учені (Friedman, Mann, 1993) знайшли зв'язок між віком і здібностями до прийняття рішень. У 12-18-літніх з віком здатність приймати складні рішення значно зростає. Чим доросліше підлітки, тим більше варіантів рішення вони розглядають, тим більше уваги звертають на можливі наслідки, тим частіше консультуються з фахівцями і тим краще розуміють, що до ради зацікавлених осіб варто відноситися з обережністю.

Перспективним підходом до попередження шкідливих звичок, у тому числі паління, є формування в дітей самого раннього віку установки на здоровий спосіб життя. При цьому важливо пам'ятати, що формування всякого роду звичок (як шкідливих, так і здорових) знаходиться в тісному зв'язку з періодами дозрівання людини, точніше – з розвитком його потребо-мотиваційної сфери.

5. СПРЯМОВАНІСТЬ ПРОФІЛАКТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ЗВ'ЯЗКУ З ПРОБЛЕМОЮ АДДИКТИВНОЇ ПОВЕДІНКИ

Адиктивна стратегія взаємодії з дійсністю здобуває все більші масштаби. Сформована в українському суспільстві традиція