Роблячи загальний висновок можна сказати, що до основних відмінностей між мовленням людини та звуковою сигналізацією тварин належать наступні.

Членованість слів. Слова з подібним значенням мають загальну частину, що дозволяє представити світ категоріально упорядкованим. Використовуючи загальну частину слова і змінюючи суфікси, приставки і закінчення, можна надати слову з одним коренем дуже багато різних значень.

Спеціальні назви для узагальнених понять. Це дозволяє описати будь-який новий об'єкт і одночасно його класифікувати, використовуючи узагальнене поняття як найближче видове і додаючи до нього відмітні ознаки.

Окрім того, можна виділити залежність мови від визначеної спільноти людей - племені, національності, з якою кожна людина повинна погоджувати свою мовну діяльність, що практично відсутнє у тварин.

3. Складіть і проаналізуйте схему розв’язання розумової задачі

Задача виникає в тому випадку коли наявна яка-небудь мета і засіб досягнення цієї мети невідомий. Розумовою задача стає тоді, коли перехід від наявного стану до бажаного не можна здійснити шляхом безпосередніх дій, тобто послідовного виконання певних операцій, які можуть привести до розв’язання задачі, але доцільність яких або неусвідомлена, або просто не викликає сумнівів.

В процесі розв’язання розумової задачі можна виділити п’ять етапів:

Постановка задачі.

Визначення функціонального значення розв’язку (відповідь на питання “Що потрібно для розв’язання?”).

Перетворення первісної проблеми (визначення конкретного шляху розв’язання задачі).

Перевірка шляху розв’язання з точки зору його оптимальності.

Підсумкове формулювання розв’язку.

Схематично виділені шляхи представлені на мал. 1.

Проаналізуємо наведену схему на прикладі розв’язку розумової задачі “Задача на опромінення” (Дункер К. Структура и динамика процессов решения задач // Хрестоматия по общей психологии. Психология мышления / Под ред. Ю. Б. Гиппенрейтера, В. В. Петухова. М., 1981. - С. 258-268.).

Експериментатор пропонував піддослідним вирішити розумову задачу, сформульовану в наступний спосіб:

Потрібно знайти прийом для знищення неоперабельної пухлини шлунка такими променями, що при достатній інтенсивності руйнують органічні тканини, при цьому оточуючі пухлину здорові частини тіла не повинні бути зруйновані.

Зазвичай при формулюванні умов задачі показувалося схематичне креслення (мал. 2).

Мал. 2. Схематичне креслення, використовуване при постановці задачі

Піддослідним – це були в більшості студенти чи школярі – пропонувалися умови задачі з проханням думати вголос; при цьому – вербалізувати будь-яку думку (навіть мимохідну або й відверто безглузду). Протокол типового процесу розв’язання задачі поданий нижче:

Протокол

Пустити промені через стравохід.

Зробити здорові тканини нечутливими до променів шляхом уведення хімічних речовин.

Шляхом операції вивести шлунок назовні.

Треба зменшити інтенсивність променів, коли вони проходять через здорові тканини, наприклад (можна так?) цілком включити промені лише тоді, коли вони досягнуть пухлини (Експериментатор: Невірне уявлення, промені – не шприц).

Узяти що-небудь неорганічне (через що не проникають промені) і захистити в такий спосіб здорові стінки шлунка (Експ.: Потрібно захистити не тільки стінки шлунка).

Що-небудь одне: чи промені повинні пройти усередину, чи шлунок повинен бути зовні. Може можна змінити місце розташування шлунка? Але як? Шляхом тиску? Ні.

Увести (у порожнину живота) трубочку? (Експ.: Що, взагалі кажучи, роблять, коли треба викликати яким-небудь агентом на визначеному місці таку дію, якої треба уникнути на шляху, що веде до цього місця).

Нейтралізуюча дія на цьому шляху. Я увесь час намагаюся це зробити.

Вивести шлунок назовні.

Інтенсивність повинна бути така, щоб її можна було змінювати.

Загартувати здорові частини попереднім слабким опроміненням (Експ.: Як зробити, щоб промені руйнували тільки область пухлини?).

Я бачу тільки дві можливості: чи захистити здорові тканини, чи зробити промені нешкідливими. (Експ.: Як можна було б зменшити інтенсивність променів на шляху до шлунка?).

Як-небудь відхилити їхнє дифузійне випромінювання – розсіяти... стривайте.... Широкий і слабкий пучок світла пропустити через лінзу таким чином, щоб пухлина виявилася у фокусі і, отже, під сильною дією променів (Ця пропозиція ближче до "кращого" рішення: перехрещування багатьох слабких пучків променів в області пухлини; таким чином, тільки тут досягається потрібна для руйнування інтенсивність. Той факт, що наявні тут промені не можуть переломлюватися звичайною лінзою, не має з погляду психології мислення значення.

(Загальна тривалість близько 30 хв.).

Постановка задачі.

Постановка задачі здійснювалася у вербальний спосіб (див. стор. ). У найперший момент кожен піддослідний уявляв собі задачу приблизно в такий спосіб (поперечний розріз через тіло, у середині – пухлина, ліворуч – апарат, з якого йдуть промені).

Визначення функціонального значення розв’язку (відповідь на питання “Що потрібно для розв’язання?”).

Якщо зіставити різні рішення, що містяться в протоколі, то, природно, виділяються деякі групи дуже подібних один з одним рішень. Очевидно, що рішення 1, 3, 5, 6, 7 і 9 подібні між собою у тому, що в них робиться спроба усунути контакт між променями і здоровими тканинами. Це досягається в різний спосіб: у 1-му випадку, за допомогою проведення променів таким шляхом, на якому немає ніяких тканин, у 3-му – за допомогою оперативного усунення здорових тканин зі шляху променів, у 5-му – за допомогою введення захисного екрана (що в невисловленій формі малося на увазі вже в 1-му і 3-му), у 6-му – з допомогою переміщення шлунка до поверхні тіла, нарешті, у 7-му – за допомогою комбінації 3-го і 5-го. Зовсім інакше схоплена проблема в пропозиціях 2 і 11. Тут можливість руйнування здорових тканин повинна бути усунута шляхом зниження їхньої чутливості. У пропозиціях 4 і 8, 10 і 13 реалізується третій підхід зниження інтенсивності променів