й духовного у Декарта виходить з ідеї сприйняття людського тіла як механічного машиноподібного пристрою. Через свій дуалізм Декарт вважав, що наука безсила перед вищими і найбільш значущими проявами психічного життя особистості. Ця декаторова дихотомія (поділ надвоє) призвела у ХХ ст. до концепції “двох психологій” – пояснювальної, апелюючої до причин, пов’язаних з функціями організму, й описової, яка вважала, що тіло ми пояснюємо, тоді як душу – розуміємо. Тому в суперечці Декарта та Спінози не слід бачити лише історичний епізод, що давно втратив свою наукову актуальність.
До детального вивчення цієї суперечки в ХХ ст. звернувся зокрема Л. С. Виготський, доводячи, що майбутнє за Спінозою. “У вченні Спінози, - писав він, - міститься саме те, чого немає в жодній з двох частин на які розпалася сучасна психологія: єдність причинного пояснення і проблема життєвого значення людських пристрастей, єдність описової і пояснювальної психології почуттів. Саме тому Спіноза пов’язаний з найбільш нагальною, гострою злобою дня сучасної психології. Проблеми Спінози чекають свого вирішення, без якого неможливий завтрашній день нашої психології” Выготский Л. С. Избранные произведения. – М., 1982. – Т. 1. – С. 201. .
Проблема подолання дуалізму Р. Декарта стала, таким чином, однією з найактуальніших наукових і світоглядних проблем не лише ХVII ст., а й більш пізніх періодів історії психології; тож не дивно, що до її розв’язання доклали зусилля такі видатні вчені як Б. Спіноза, Г.-В. Лейбниць, Т. Гоббс, К. Сакович, І. Гізель.
Література
Выготский Л. С. Избранные произведения. – М., 1982. – Т. 1.
Гоббс Т. Левиафан или материя, форма и власть государства церковного и гражданского. – М., 1936.
Декарт Р. Избранные произведения. – М., 1950.
Лейбниц Г. В. Сочинения. – М., 1982. – Т. 1.
Пам’ятники братських шкіл на Україні. Кінець ХVI – початок ХVII ст. Тексти і дослідження. – К., 1988.
Спиноза Б. Избранные произведения. - М., 1957. – Т. 2.
Ярошевский М. Г. История психологии от античности до середины ХХ века. – М., 1996.