Контрольна робота з основ психології та педагогіки

ПЛАН

1. Поняття про характер та його структуру

Характер - це індивідуальне сполучення істотних властивостей особистості, що виражають відношення людини до дійсності і виявляються в його поводженні, у його вчинках.

Характер, як і темперамент, є досить стійким і малоизменяемым. Темперамент на формі прояву характеру, своєрідно офарблює ті чи інші його риси. Так, наполегливість у холерика виражається в кипучій діяльності, у флегматика - у зосередженому обмірковуванні. Холерик трудитися енергійно, жагуче, флегматик - методично, не поспішаючи. З іншого боку, і сам темперамент перебудовується під впливом характеру: людина із сильним характером може придушити деякі негативні сторони свого темпераменту, контролювати його прояву. З характером нерозривно зв'язані і здатності. Високий рівень здібностей зв'язаний з такими рисами характеру, як колективізм - почуття нерозривного зв'язку з колективом, бажання працювати для його блага, віра у свої сили і можливості, з'єднана з постійною незадоволеністю своїми досягненнями, високою вимогливістю до собі, умінням критично відноситися до своєї справи. Розквіт здібностей зв'язаний з умінням наполегливо переборювати труднощ, не падати духом під впливом невдач, працювати організовано, виявляти ініціативу. Зв'язок характеру і здібностей виражається й у тім, що формування таких рис характеру, як працьовитість, ініціативність, рішучість, організованість, наполегливість, відбувається в тій же діяльності дитини, у якій формуються і його здібності. Наприклад, у процесі праці як одного з основних видів діяльності розвивається, з одному боку, здатність до праці, а з іншого боку - працьовитість як рису характеру.

Характер на відміну від темпераменту обумовлений не стільки властивостями нервової системи, скільки культурою людини, його вихованням.

Існує поділ рис особистості людини на мотиваційні й інструментальні. Мотиваційні спонукують, направляють діяльність, підтримують її, а інструментальні додають їй визначений стиль. Характер можна віднести до числа інструментальних особистісних властивостей. Від нього більше залежить не зміст, а манера виконання діяльності. Правда, як було сказань, характер може виявлятися й у виборі мети дії. Однак, коли ціль визначена, характер виступає більше у своїй інструментальній ролі, тобто як засіб досягнення поставленої мети.

Перелічимо основні риси особистості, що входять до складу характеру людини. По-перше, це ті властивості особистості, що визначають учинки людини у виборі цілей діяльності (більш-менш важких). Отут як визначені характерологические риси можуть проявитися раціональність, чи ощадливість протилежні їм якості. По-другу, у структури характеру включені риси, що відносяться до дій, спрямованим на досягнення поставлених цілей: наполегливість, цілеспрямованість, послідовність і інші, а також альтернативні їм (як свідчення відсутності характеру). У цьому плані характер зближається не тільки з темпераментом, але і з волею людини. По-третє, із склад характеру входять чисто інструментальні риси, безпосередньо зв'язані з темпераментом: экстраверсия - интроверсия, спокій – тривожність, стриманість – імпульсивність, переключаемість – ригідність і ін. своєрідне сполучення всіх цих рис характеру в однієї людини дозволяє віднести його до визначеного типу.

Характер - це нерозривне ціле. Алі вивчити і зрозуміти таке складні ціле, як характер, не можна, не виділивши в ньому структуру типових проявів (рис характеру). Загальні риси характеру виявляються у відносинах особистості до суспільних обов'язків і боргу, до людей, до самої собі. Відношення до суспільних обов'язків і боргу насамперед виявляється у відношенні особистості до суспільної праці. У цьому зв'язку виявляються такі риси характеру, як працьовитість, сумлінність, наполегливість, ощадливість, і протилежні їм - лінощі, недбалість, пасивність, марнотратство. Відношення людини до праці впливає на формування його інших особистісних якостей. Д. И. Писарєв писав: «Характер загартовується працею, і хто ніколи не добував собі власною працею насущної їжі, тієї в більшій частині залишається назавжди слабкою, млявою і безхарактерною людиною». Відношення до людей наочно виступає в таких рисах характеру, як товариськість, увічливість, доброзичливість і т.п.

Антиподами цих рис є замкнутість, безтактність, недоброзичливість. Як затверджував В. Гюго, «у кожних чоловік три характери: тієї, котрий йому приписують; тієї, котрий він сам собі приписує; і, нарешті, тієї, котрий є в дійсності». З метою з'ясування суті свого характеру людині корисно знаті думка про собі колективу, у якому він працює і проводити значну частину свого життя. І насамперед ті, наскільки упорядковані в нього відносини з людьми, наскільки він потрібний людям, наскільки він авторитетний серед їх.

Відношення до самого собі виявляється в самооцінці своїх дій. Твереза самооцінка - це одне з розумів удосконалювання особистості, що допомагають виробляти такі риси характеру, як скромність, принциповість, самодисципліна. Негативними рисами характеру є підвищена зарозумілість, зарозумілість і хвастощі. Людина, що володіє цими рисами, звичайно неуживчив у колективі, мимоволі створює в ньому предконфликтні і конфліктні ситуації.

Небажана й інша крайність у характері людини: недооцінка своїх достоїнств, боязкість у висловленні своїх позицій, у відстоюванні своїх поглядів. Скромність і самокритичність повинні сполучатися з загостреним почуттям власного достоїнства, заснованому на свідомості дійсної значимості своєї особистості, на наявності відомих успіхів у праці на загальну користь.

Принциповість - одне з коштовних особистісних якостей, що додають характеру діяльну спрямованість.

Вольові риси характеру. Під волею розуміється складний психічний процес, що викликає активність людини і будити його діяти спрямовано. Воля є здатністю людини переборювати перешкоди, домагатися поставленої мети. Конкретно вона виступає