19-го міс. не грає з плюшевим ведмедем або лялькою;

20-го міс. не може сам надягти носки, взуття і шапку;

24-го міс. не може сам вимити і витерти руки;

29-го міс. ще не може словами попросити їжу;

30-го міс. не може один їсти ложкою;

34-го міс. ще не говорить про себе, застосовуючи займенник "Я", не може сам одягтися, не ходить вчасно в туалет."

Задача

Уже з третього тижня життя дитина у відповідь на систематичні впливи дорослого (поява у полі зору, прогладжування, посмішка, промовляння) поводить себе відповідним чином. Спочатку вона виявляє орієнтувальну реакцію на дорослого, потім відповідає на його появу позитивними емоціями, далі виконує дії (наприклад, викидає з колиски іграшку) з метою привернути до себе увагу дорослого, нарешті, виявляє негативні емоції, коли дорослий байдужий до неї. Про що свідчить така поведінка, коли дорослий байдужий до неї?

Основною формою життєдіяльності дитини з третього тижня існування стає ставлення її до матері, що годує. (чи іншої особи). Активність маляти що до матері спочатку виявляється тільки у виникненні смоктальної реакції, як умовного сигналу годування. Про те вже на першому місяці життя відбувається важлива зміна у характері реакції дитини на матір, а потім у всій структурі взаємин її з матір’ю. Десь наприкінці цього місяця дитя вперше ніби “визнає матір” переставши смоктати, воно пильно і осмислено дивиться в очі матері, посміхається їй. З цього моменту погляд його все частіше затримується на обличчі матері, все частіше з’являється посмішка, що починає супроводжуватися радісними звуками, жвавими рухами. Такі реакції не мають відношення до процесу годування, ускладнюють, переривають його, вносять антракти. Усталюючись, окремі емоційно – виразні реакції задоволення об’єднуються у своєрідну цілісну поведінку, яка й дістала назву “комплекс пожвавлення”.

Із реакції зосередження на обличчі матері виникає це важливе новоутворення періоду новонародженості – комплекс пожвавлення. Комплекс пожвавлення – це емоційно - позитивна реакція, яка виникає наприкінці другого місяця життя, коли мати нахиляється до маляти, у дитини з’являється весела міміка блиск очей, , посмішка, вона глибоко дихає, енергійно гуде, інтенсивно перебирає ручками і ніжками. І з часом це переноситься і на інших людей. У цій складній поведінці виявляється тенденція немовляти підтримувати і встановлювати контакт з дорослими. Така поведінка зумовлюється не органічною, а соціальною проблемою. Це потреба у людині, у спілкуванні з нею. Комплекс пожвавлення – це не лише реакція, це спроба впливати на дорослого.

Література

В.Березова. Игрушки для своевременного развития.//Адрес статьи -

Карл Кениг. Лечебно-педагогическая диагностика.Антропософский центр социальной терапии 2001 г., 192 стр

Папушек Х., Папушек М., Солоед К. Значение невербального общения в младенческом возрасте для психического развития.//Журнал практической психологии и психоанализа, №4, 2001

С. Ф. Егоров, С. В. Лыков, Л. М. Волобуева. Введение в историю дошкольной педагогики. Москва: Академия, 2001 г., 320 стр

Схема развития ребенка.//Адрес статьи - http://www.biblioteka.agava.ru/vi/shema_razvitiya.htm