„Правова і моральна регуляція поведінки”
Вступ
Моральна і правова регуляція поведінки
Висновки
Використана література
Вступ
В системі основних чинників регуляції поведінки особи провідне місце займає мораль та право.
Що ж розуміють у психологічній та правовій науці під цими поняттями та яка їх роль у житті особи?
Призначення правових і моральних норм, які виникають безпосередньо у діяльності людини і фіксують специфічні способи її взаємодії з іншими людьми, полягає у цілеспрямованому впливі на поведінку людини, що забезпечує її інтереси та суспільства в цілому. Разом з тим, право – це різні регулятори поведінки. Кожен з них відрізняється власною специфікою.
Мораль – це система поглядів, норм, принципів, оцінок, переконань, які склались історично. Критеріями моральних норм, оцінок, переконань виступають категорії добра, зло, чесності, порядності, совісті, справедливості.
Моральна регуляція поведінки постає у відносно „чистому” вигляді у порівняно вузькій сфері між особистісних відносин (дружба, любов, взаємодопомога). Одна, виділяючи відносно самостійне поле регуляції поведінки моральними нормами, не можна забувати таку важливу їх властивість, як універсальність, здатність проникати у найпотаємніші сфери життя людини.
Право та мораль як регулятори поведінки особи є невід’ємними один від одного. Це обумовлено в першу чергу спільною метою. Як норми моралі, так і норми права спрямовані на встановлення справедливості, дотримання основних прав та свобод кожної людини, регулювання поведінки особи за принципом „поступай так, як би ти хотів, щоб поступали стосовно тебе”.
Завдання даної роботи – з’ясувати основні аспекти правової та моральної регуляції поведінки особи, які моральні та правові фактори впливають на формування особистості.
Моральна і правова регуляція поведінки
Кожна особистість включена в залежності від видів діяльності і спілкування в різноманітні соціальні групи, в яких вона виконує певні соціальні ролі. Соціальна роль не зводиться лише до правового статусу індивіда, вона характеризується як його певними правами і обов'язками, так і комплексом нормативних вимог до поведінки. Справа в тому, що і формальна, і неформальна соціальна група є носієм тих чи інших соціальних цінностей, норм поведінки, а також служить джерелом примусового впливу, спрямованого на забезпечення відповідності поведінки членів групи вказаним нормам.
У навчальному, трудовому, спортивному, військовому та іншому колективі, а також в дворовій компанії чи іншій неформальній групі людей, окрім вказаних вище спрацьовує такий соціально-психологічний механізм соціалізації як конформність.
За своєю суттю - конформність (від лат. conformis - подібній, схожий) – це прагнення пристосувати свою поведінку до вимог решти членів колективу чи групи людей. Від інших механізмів правової соціалізації кснформність відрізняється тим, що виникає конфлікт між тим, що думає людина, і тим, як поводить себе насправді, між тим, що вона говорить, і тим, як діє реально. Іншими словами, конформність фіксується там, де є конфлікт між власною думкою індивіда і думкою групи (колективу), до якої він належить, якщо подолання цього конфлікту здійснюється шляхом згоди з думкою групи (колективу) [3, c. 184].
Розглядаючи співвідношення конформності і дотримання норм права, спеціалісти виділяють наступні ситуації:
особистість схвалює правові норми і підкоряється ш тому, що внутрішньо приймає їх зміст;
людина не схвалює ті чи інші правові норми, але підкоряється їм;
індивід не схвалює (не приймає) правові норми і не підкоряється їм;
людина погоджується зі змістом правових норм, але не підкоряється їм.
Якщо особистість свідомо дотримується соціальних норм, враховує їх у своїй взаємодії з іншими людьми, - наявний свідомий конформізм, який характеризує морально-правову зрілість особистості, її здатність оцінити норми права і на цій основі будувати власну поведінку.
Якщо ж особистість дотримується соціальних норм, в тому числі і норм права, під впливом групового тиску і факторів зовнішнього порядку, - це підпорядкований конформізм, який має в собі можливість стати на шлях протиправного типу. Це пояснюється тим, що використовуючи "сприятливу" для себе ситуацію (наприклад, відсутність соціального контролю з боку членів групи), особа з вираженим підпорядкованим конформізмом може вибрати незаконні засоби для досягнення своєї мети.
За соціальною спрямованістю групи поділяються на соціальні і антисоціальні. Суттєво, що можливі випадки деградації нормальної соціальної групи (наприклад, в межах трудового колективу об'єднуються особи - розкрадачі майна, а в свій час нормальна сім'я перетворюється в аморальну та ін.).
Раніше вже зазначалося, що сім'ї належить особлива роль в правовій соціалізації. Тому дефекти соціалізації в сім'ї найбільш небезпечні. Порушення в засвоєнні морально-правових норм, прийнятих в суспільстві, спостерігається "з вини" сім'ї в наступних випадках:
батьки словесно і своїми вчинками затверджують аморальні і навіть антисоціальні способи поведінки (відбувається пряме засвоєння дитиною чи підлітком норм асоціальної поведінки);
батьки словесно дотримуються загальноприйнятих моральних норм поведінки, але здійснюють дії і вчинки, які їм суперечать (у дітей виховується лицемірність, з'являються асоціальні установки);
батьки словесно і па ділі дотримуються загальноприйнятих поведінкових норм, але при цьому не задовольняють емоційних потреб дитини (підлітка), що значно ускладнює нормальний процес соціалізації;
батьки застосовують в якості основних такі методи виховання, як насилля, примушування, приниження особистості дитини (підлітка).
Сім'ї, для яких характерні дефекти правової соціалізації, які провокують дитину (підлітка) на здійснення правопорушень і злочинів, кримінологи називають неблагополучними.
Криміногенна сім'я відрізняється тим, що її дорослі члени здійснюють злочини. Злочинна поведінка батька чи старшого брата демонструє дітям (підліткам) зразки антисуспільної поведінки, породжує внутрісімейні конфлікти і суттєво збільшує ймовірність здійснення злочину неповнолітніми [1, c. 80-81].
П'ятнадцятирічний Іван М. мас на своєму рахунку вже два звірячих вбивства. 11 січня 2001 року він убив у п'яній сварці бомжа, який запросив його у свій "будинок". 28-го січня
