З'ясувалося, що він ріс в сім'ї, в якій батько відсидів 10 років за вбивство людини. Його старшого брата, який вчився в тій самій 267-й школі, до цих пір з жахом і тремтінням згидують вчителі. В юному віці Іван пристрастився до алкоголю, балуючись і різноманітними "дурницями" - від токсичних речовин до наркотиків. Гроші на розваги добував дрібними крадіжками, грабуючи іноді власну матір...

Для аморальної сім’ї характерні пияцтво і алкоголізм її дорослих членів, систематичні конфлікти (скандали, і бійки), розпусні дії батьків. Виховання в таких умовах дітей, як правило, закинуте чи деформоване (батьки залучають своїх дітей до випивки, використовують стосовно них тілесні покарання, часом навіть в жорстокій формі та ін.). Такі сім'ї калічать дітей, формують психопатичні риси характеру, розвивають у них озлобленість і агресивність. Так формується потенційний правопорушник.

Руслан К. (12 років) засуджений за жорстоке побиття свого однокласника. Батько, який неодноразово лікувався, - хронічний алкоголік, постійно бив свого сина, будучи в стані сп'яніння. Мати Руслана сама боялася свого чоловіка і не могла захистити сина. Вчився Руслан погано, ні в яких суспільних справах участі не брав, часто прогулював шкільні уроки. По відношенню до однокласників вів себе озлоблено, грубо, часто бив їх (особливо тих, хто слабший за нього). Був неввічливий і в стосунках з вчителями, використовував грубі жести, плювання в спілкуванні з ними.

Відчуваючи, що клас його відкидає, набув нових "друзів", серед яких один був раніше судимий, а двоє стоять на обліку в дитячій кімнаті міліції. В наступний раз втікши з дому, разом з ними проводив весь вільний від школи час, почав вживати спиртні напої. Коли один з його "друзів" в стані алкогольного сп'яніння сказав йому, що він не може побити свого однокласника Ігоря, тому що той вищий за нього і сильніший фізично, Руслан "завівся" і в той же вечір жорстоко побив його металевим прутом, завдавши серйозні тілесні ушкодження.

Проблемна сім'я характеризується суперництвом між батьками за головуюче становище в сім'ї, роз'єднаністю, ізоляцією між батьками і дітьми. Постійна атмосфера напруженості між батьками приводить до того, що дитина (підліток) прагне як можна менше знаходитися вдома, вона втрачає емоційний контакт з батьками, виходить з-під соціального контролю дорослих. І в даному випадку створюються умови для криміногенного формування дітей (підлітків).

Неповна сім'я з дефектами в структурі часто створює певну складність у правовій соціалізації дітей і підлітків. Це пов'язано насамперед з тим, що дитина (підліток) відчуває емоційний дискомфорт, який виявляється в емоційному голоді, почутті власної неповноцінності, "ущербності" [1, c. 82-83].

Ольга С. (14 років) вчиться у сьомому класі. Сім'я розпалася, живе з матір'ю. Взаємостосунки у них конфліктні. Вчиться в школі незадовільно, всі її інтереси спрямовані на придбання нових речей, косметики. До інших людей байдужа, часто каже неправду заради власної вигоди, не вміє співчуванні іншим. Не вміє стримувати небажані емоційні прояви, нецензурно свариться. Щоб задовольнити свої потреби в одязі, дорогих речах та інших засобах косметики по суботах і неділях стала виїжджати в районний і обласний центри і займатися проституцією. При черговій зустрічі вкрала у чоловіка гаманець з документами і грошима, бумі швидко спіймана і відправлена в колонію для неповнолітніх.

Псевдоблагополучна сім'я відрізняється безперечним домінуванням одного з батьків, наявністю жорстких взаємостосунків між членами сім'ї, застосуванням насильства, фізичного покарання як основних методів виховання. Часом зустрічаються сім'ї, в яких виховання дітей можна назвати варварським. Часті фізичні покарання призводять, по-перше, до появи у дитини (підлітка) дратівливості, злобності, агресивності, по-друге, до заниженої самооцінки особистості дитини (підлітка), по-третє, до втрати чуйності і здатності співпереживати іншим людям, по-четверте, до появи ворожості по відношенню до батьків. У подібних сім'ях діти часто тікають з дому, вступають у якусь злочинну групу молоді і здійснюють правопорушення аж до злочину.

Андрій (15 років) осуджений за розбійний напад в складі групи і зараз знаходиться в колонії для неповнолітніх. Ріс в повній сім'ї з непоганим матеріальним достатком. Починаючи з 5-6 років батько за незначні проступки його суворо карав, часом застосовував фізичну силу. Хлопчик ріс боязливим і лякливим, по відношенню до батька у нього виникло почуття ненависті. У 13 років вперше втік з дому і повернувся лише через 2 тижні. Як тільки він зайшов до хати, тут же був побитий батьком. Через місяць, не витримавши образ, погроз і побоїв, знову втік. У сусідньому районному центрі познайомився з такими самими, як він, кинутими напризволяще хлопцями. Щоб якось жити, вони крали продукти на ринку, відбирали гроші у малолітніх дітей і. в результаті, зважилися на розбійний напад. Всі, у тому числі й Андрій, швидко бути піймані і засуджені.

Таким чином, відсутність морального виховання у сім’ї призводять до формування у особистості викривленої структури потреб і до соціально-негативних відхилень у поведінці.

Нерідко стають правопорушниками, а потім і злочинцями,