так звані "важкі" учні через те, що для них школа перестає бути місцем, де вони задовольняють потреби в пізнанні, спілкуванні, належності до групи. Справа втому, що в більшості випадків шкільні педагоги відносяться до "важких" учнів негативно, в роботі з ними використовують лише методи покарання, повчальних бесід, причому не жаліють самолюбства дітей, виставляючи перед класом напоказ всі негативні риси цих учнів. Через невмілі дії вчителів відносини "важких'' учнів з класом руйнуються, що наносить їм душевну травму і налаштовує їх проти "всіх і вся". Конфліктні відносини з педагогами і адміністрацією школи, розрив відносин з однокласниками, становище відкинутого штовхає дітей на розваги і викликає у них потреби в алкоголі, наркотиках і т.п. Рано чи пізно вони поповнюють ряди правопорушників, для яких характерні зв'язки з тими особами, які мають аналогічні погляди на життя, близькі ціннісні орієнтації і звички поведінки.
Важливо мати на увазі, що в таких підліткових (а часом і дитячих) групах різко послаблюється соціальний контроль, процес правової соціалізації - пониження спадкоємності між поколіннями. Справа в тому, що морально-правові норми і цінності (повага до закону, працелюбство, соціальна відповідальність, справедливість та ін.) можуть бути засвоєні лише у процесі спілкування з дорослими, в ході спільної діяльності з ними. У випадку, коли підлітки знаходяться в контакті лише зі своїми ровесниками, типи правослухняної поведінки, зумовленої правовими нормами і культурними традиціями, ними не засвоюються. Такі групи при несприятливих соціальних умовах можуть переростати з розважальних в асоціальні, а поведінка їх членів - спочатку в аморальні вчинки, а потім в серйозні правопорушення [5, c. 359].
Законослухняна поведінка індивіда формується соціальними устоями конкретного суспільства. Саме соціальне середовище створює передумови для реалізації тих чи інших правових норм. Законослухняна поведінка є результатом правової соціалізації, в ході якої відбувається засвоєння особистістю моральних і правових заборон, соціальних стереотипів поведінки. Вона визначається почуттям соціальної відповідальності, соціальної справедливості, повагою до права.
Що ж лежить в основі правової регуляції поведінки? Воно базується на співвідношенні прав і обов'язків особистості і суспільства. Повнота і ступінь реалізації прав багато в чому залежить від соціальних установок особистості, її ціннісних орієнтацій та інших психологічних явищ.
Вище вже зазначалося, що розвиток правосвідомості завжди зумовлений навколишнім соціальним середовищем. На його формування впливають численні фактори макросередовища (політика, економіка, ідеологія, культура та ін.) і мікросередовища, які переламуються через конкретні умови життєдіяльності особистості. Регулятивна сторона правосвідомості пов'язана з інтересами і потребами особистості, а також з волею. Схильність людини дотримуватися у своїй поведінці загальноприйнятих в суспільстві норм, її готовність дати звіт за свої дії і вчинки пов'язана з соціальною відповідальністю, її суть - співставлення вчинків людей з тим, як вони повинні поступати в даних обставинах. Особливо виділимо правову відповідальність як визначену законом міру обов'язкових вимог, які ставляться державою до кожного члена суспільства.
Правова відповідальність - це примусовий спосіб впливу на поведінку на тих осіб, які ухиляються від виконання основних вимог суспільства.
Одне з серйозних завдань правової та психологічної науки – вивчення ефективності ефективності правової регуляції поведінки, тому що соціальні норми є важливим засобом впливу на індивіда. Розуміння законів соціального розвитку, ролі права у формуванні особистості, знання тих шляхів і способів, якими право виконує завдання розвитку правосвідомості громадян, дозволяє краще виявити соціально-психологічні і психологічні причини, які приводять особистість до здійснення правопорушень [3, c. 164].
Оскільки правова норма завжди пов'язана з людськими відносинами, оцінити дієвість правової норми можна лише на основі аналізу соціальних факторів, у тому числі тих, які мають психологічне забарвлення.
Спеціалісти в галузі юридичної психології виділяють наступні групи умов дієвості правових норм:
макросоціальні умови (рівень соціально-економічного розвитку суспільства, правова система і культура, соціальні інститути, ідеологія і т.д.);
мікросоціальні умови (найближче оточення людини у вигляді формальних і неформальних малих груп);
особистісніумови суб'єкта, який реалізує право.
Розглянемо більш детально вказані групи умов ефективності впливу правових нори на поведінку особи.
Право, як сукупність правил поведінки (норм), санкціонованих владою, буде ефективним на практиці тоді, коли здійснення їх забезпечено заходами державного примусу з метою охорони захисту і розвитку суспільних відносин, які відповідають об'єктивним потребам суспільства та інтересам народу. Суть і зміст правових норм визначається характером економічних відносин, рівнем соціально-економічного розвитку суспільства. Ефективність правових норм залежить також від політичної стабільності в житті держави, від роботи державних і суспільних інститутів, правової культури членів суспільства.
Істотний вплив на реалізацію правових норм чинить суспільна думка, під якою розуміється виражене у формі певних суджень, уявлень і оцінок відношення соціальних груп до різних явищ чи проблем соціального життя, які стосуються загальних інтересів. Суспільна думка виникає як продукт усвідомлення назрілих і тих, що потребують вирішення соціальних проблем і проявляється в співставленні, а іноді у зіткненні різних поглядів і позицій по правовому акту (закону), що обговорюється, в схваленні, підтримці чи, навпаки, запереченні тих чи інших правових норм, які приймаються законодавцями. Тому не випадково при розробці того чи іншого правового акту в Україні проводяться опитування суспільної думки, спрямовані на з'ясування ставлення громадян до правової норми. Завдання законодавців при цьому - виявити міру погодження з основними положеннями нормативного акту тієї частини суспільства, інтересів якої він торкається. Цілком очевидно, що наявність погодження з правовим актом в суспільній думці, підтримка його громадянами країни створює хороші соціально-психологічні умови для його реалізації. Навпаки, якщо законодавці ігнорують суспільну думку, не прислухаються до неї і