соціального середовища, входження в нього і відтворення соціальних норм. Цей об'єктивний процес засвоєння соціальних функцій, ролей, норм, обов'язків і набуття навичок соціальне значимої поведінки протікає на раціонально усвідомленому і емоційному рівнях шляхом формування індивідуального і засвоєння соці-ального досвіду. Він супроводжується взаємним впливом на-вколишнього середовища на особистість і в порядку зворот-ного зв'язку - особистості на середовище та інших учасників суспільних відносин. Здійснення правопорушення, однак, свідчить про неефективність попередньої, до злочину, соціа-лізації, наявністю дефектів у взаємодії з середовищем. Така неузгодженість в соціалізації проявляється часом в незначних по своїй соціальній значимості проступках і антисуспільних діях. Але залишення такий діянь без коректування соціаль-ним середовищем призводить до подальшого відсторонення особистості і формування в неї суб'єктивної готовності засто-сувати в критичних ситуаціях засвоєний нею протиправний варіант поведінки.
Отже цілеспрямоване регулювання і всемірне стимулювання оптимального процесу соціалізації є важливим напрямком ранньої профілактики правопорушень. Неопосередкованими провідниками такої соціалізації особистості виступає сім'я, трудовий (навчальний, військовий та ін.) колектив, неформальні дружні групи та інші елементи мікро середовища [5, c. 317].
Висновки
Отже, мораль – система поглядів і уявлень, норм та оцінок, які регулюють моральну поведінку людей. Це особлива форма суспільної свідомості та вид суспільних відносин, який виявляється в сукупності особливих цінностей і способів нормативного регулювання життєдіяльності людей у суспільстві.
Мораль та право мають велике значення для матеріального та духовного життя людини. Їх складові ідеї орієнтують на визнання вищими цінностями свободу, рівність, самоцінність людини. Вони є обмежувачем, стримуючим фактором руйнівної діяльності людини щодо природного та соціального середовища (життя й духу людини).
Вивчення ефективності ефективності правової та моральної регуляції поведінки одне з основних завдань правової та психологічної науки. Моральні та правові норми є важливим засобом впливу на індивіда. Розуміння законів соціального розвитку, ролі права у формуванні особистості, знання тих шляхів і способів, якими право виконує завдання розвитку правосвідомості громадян, дозволяє краще виявити соціально-психологічні і психологічні причини, які приводять особистість до здійснення правопорушень.
Право та мораль завжди пов'язані з людськими відносинами, оцінити дієвість їх можна лише на основі аналізу соціальних факторів, у тому числі тих, які мають психологічне забарвлення.
Ефективність правової регуляції залежить від політичної стабільності в житті держави, від роботи державних і суспільних інститутів, правової культури членів суспільства.
Дуже значимою соціально-психологічною умовою дієвості правових норм є соціальна орієнтація особистості як система ціннісних відношень особистості до об'єктів соціальної дійсності. В основі виникнення соціальних орієнтацій лежить сукупність потреб і установок особистості, які формують схильність до певного сприйняття і оцінки дійсності.
Використана література
Бедь В.В. Юридична психологія: Навч. посіб. – Львів, 1995. – с. 80-83
Васильєв В.Л. Юридическая психология. – М.: Юрид. лит., 1991. – 464 с.
Волков В.Н., Янаев С.И. Юридичкская психология. – М.: Щит-М, 2001. – 218 с.
Еникеев М.И. Юридическая психология: Энциклопедия. – М.: ПРИОР, 2001. – 352 с.
Юридична психологія / За заг. ред. Я.Ю. Кондратьєва. – К.: Ін Юре, 1999. – 352 с.