Загальне опис цього процесу, який протікає довгий час, є не логічним – навіть якщо б такий опис був можливим, оскільки у окремих індивідумів він може приймати найрізноманітніші форми. Єдине, що є загальним – це прояв певних архетипів. Можна згадати зокрема, такі образи, як Тінь, Звір, Старий Мудрець, Анімус, Мати, Дитина, а також невизначена кількість архетипів, що виражають різні ситуації. Особливе місце займають ті архетипи, які виражають ціль чи мету розвитку. Трансцендентна діє лиш частково, а веде до відкритого сутнісного ядра людини. На перший погляд - це природній процес, якій при певних обставинах проходить неусвідомлено для індивідуума і може себе реалізувати проти його волі. Зміст і ціль даного процесу здійснення (першопочаткого закладеній в ембріоні) особистості у всіх її аспектах. Це встановлення потенційної цілісності. Символи, які для цього застосовуються несвідоме, архетипи, як образи які здавна вживало людство для виявлення цілісності, повноти і досконалості ; як правило , це - символи людяності. Цей процес називається індивідуацією.

К. Г. Юнг за допомогою своїх теоретичних знань про архетипи лікував багато пацієнтів впродовж усього свого життя. Тобто застосовував на практиці свої теоретичні досягнення. Багатьом людям він допоміг звільнитись від шизофренії, збочень, ненормальних потягів. Природній процес індивідуації став для нього моделлю і дороговказом у лікування хворих. Несвідома компенсація невротичного стану свідомості утримує в собі всі ті елементи, які могли б стати зцілюючим образом, щоб коректувати односторонність свідомості, якщо б вони були неусвідомлені і як реальності інтегровані в свідомість. Лишень в окремих, рідкісних випадках сновидіння досягає такої інтенсивності, що завдяки шоку свідомість стає ніби викинутою із сідла. Як правило, сновидіння не мають сильної сили і дуже не зрозумілі, щоб впливати ґрунтовно на свідомість, внаслідок цього компенсація в несвідомому не має безпосереднього ефекту. Тим не менш вона впливає, але цей вплив носить дотичний характер, при чому при постійному ігноруванні несвідома опозиція вибудовує симптоми і ситуації, які в підсумку невблаганно перекреслюють інтенції свідомості. Лікар тому намагається найкраще зрозуміти сновидіння та інші маніфестації несвідомого: з одної сторони, щоб спротивитись формуванню небезпечної, з часом, невідомої опозиції, а з іншого - щоб по-можливості використати лікувальний фактор компенсації.

Цей образ дій базується , звичайно, на твердженні, що людина в стані прийти до своєї цілісності, іншими словами, що вона взагалі здатна виздоровіти.

Існують індивіди, які в сутності не в повній мірі прилаштовані жити в суспільстві і скоро гинуть, коли їм приходиться, по якій-небудь причині зіштовхнутись із своєю цілісністю. Якщо ж цього не відбувається, то вони можуть щасливо існувати до глибокої старості, однак лишень в як деякі фрагменти чи частково особистості, підтримувані засобами соціального чи психічного паразитизму.

Такі люди, головним чином на нещастя інших, часто є затятими окозамилювачами, які деякими прикрасними намірами прикривають смертельну пустоту. Їх неможливо лікувати методом, який розглядався вище. Тут допомагає підтримування видимості благополуччя, так як істина була б невиносна або навіть згубна.

Як бачимо, К.Г.Юнг завжди старався допомогти людям, вилікувати хворих, допомогти порадою. Уся його творчість пов’язана з конкретними людськими потребами. Великою потребою на той час було лікування хворих психічно людей, адже багато з них можна було вилікувати і повернути до нормального життя. Тоді ж цих людей вважали приреченими і невиліковними.

І саме на основі сновидінь Юнг констатував, що людина народжується не тільки з біологічною, а й із психологічною спадщиною, яка визначає нашу поведінку і досвід. Більша частина цієї психологічної спадщини закладена в структурі поза свідомістю. Юнг вважав, що колективне підсвідоме містить психологічний матеріал, який не виникає у власному досвіді. Він зберігається у міфах, легендах, казках, релігіях, соціальній енергії, і яка є інтегральним показником організації і взаємодії різноманітних соціальних структур у певному суспільстві. За Юнгом, колективне несвідоме наче повітря, яким дихають усі, але яке нікому не належить. Його зміст (який Юнг назвав архетипами) – це комплекс психічних символів, формування різноманітних способів матеріальної і духовної діяльності в даному соціумі [23, с.76].

§3 Архетип, як основа розуміння діяльності людини у Всесвіті

Багато праць К.Г.Юнг (1875-1961) швейцарського психолога і психіатра, а також одного із найбільш значних і цікавих в філософському плані вчених ХХст., присвяченні дослідженню тих сфер, які традиційно відносять до містики. В таких працях, як “Психологія і алхімія”, “Архитип і колективне несвідоме”, “Паралельне як духовне явище”, Юнг показує, як образи давньої міфології і поняття середньовічної алхімії “працюють” в душі сучасної людини.

З іменем Юнга зв’язані два філософських поняття, введених ним в психологію, - це колективне несвідоме (колективна душа) і архетип (історично сформований базовий праобраз психіки). Ці поняття надали психології історичну глибину і розширили її сферу від особистих проблем людини до загальнолюдських. Юнг показав, що душа розвивається в часі, на протязі багатьох століть зберігаючи незмінними образи свого минулого, які стають основою культури.

В роботі “Метаморфози і символи лібідо” (1913) [12, с.709] Юнг досліджував спонтанні прояви фольклорних і міфологічних мотивів у снах пацієнтів. Виходячи з цього, він стверджував існування в психіці людини, крім індивідуального несвідомого, більш глибокого шару – колективного несвідомого, який, за Юнгом, є відображенням досвіду попередніх поколінь, зафіксованих у структурі мозку. Зміст його складає загальнолюдські першообрази – архетипи (наприклад, образ матері – землі, героя,