Ближче до кінця свого життя все менше відволікався на зовнішні перипетії щоденних подій, все більше направляючи свою увагу до загальносвітових проблем. Не тільки загроза атомної війни, але все більше перенаселеність Землі і варварське знищення природних ресурсів разом з страшним забрудненням довкілля глибоко хвилювали його. Можливо за всю історія виживання людства, як цілого, виявилось в загрозливому світлі у другій половині ХХ ст., і Юнг зумів відчути це набагато швидше за інших. Оскільки вирішується доля людства, то природнім буде звучати питання: “Чи не існує архетип, який представляє, так би мовити, ціле людство чи його долю?” Юнг бачив, що у всіх світових релігіях, такий архетип існує і виявляється в образі так званого першого чоловіка чи космічної людини антропоса. Антропос, гігантська космічна людина, що відображає життєвий принцип і сенс всього людського життя на Землі (Імір, Пан-ку, Адам).

Впевненість в абсолютній єдиності всього сущого привела Юнга до думки, що фізичне і ментальне, подібне до просторового і часового, є категорії людські, психічні, і не відображають реальності з необхідною точністю. Внаслідок своєї природи думок і мови люди неминуче змушені (несвідомо) все ділити на свої протилежності. Звідси антиномність будь-яких тверджень. Фактично протилежності можуть бути фрагментами одної і тієї ж самої реальності. Співпраця Юнга в останні роки життя з фізиком Вольфгангом Паулі привело їх обох до переконання, що вивчення фізиками глибин матерії, психологами – глибин психічного, можуть бути різними способами підходу до однієї прихованої реальності.

Ні психологія не може бути достатньо “об’єктивною ”, по скільки спостерігач неминуче впливає на спостерігаючий об’єкт, ні фізика, не здатна субатомному рівні виміряти одночасно кількість руху і швидкість частинок. Принцип доповнюваності став основним у сучасній фізиці. Юнг вважав його основним і у вирішенні проблем душі і тіла.

На протязі всього життя на Юнга впливали різні зовнішні події не зв’язані одна з одною, що відбувалися одночасно. Наприклад, смерть однієї людини і тривожний сон у близького родича. Юнг відчував, що подібні “співпадіння” вимагали якогось додаткового пояснення крім твердження про деяку ”випадковість”. Таким доповнюючим принципом пояснення Юнг назвав синхронністю. На думку Юнга синхронність базується на універсальному порядку сенсу, що є доповненням до причинності. Синхронні явища зв’язані з архетипами. Природа архетипу – не фізична і не ментальна – належить до двох областей. Так, що архетипи здатні проявлятися одночасно і фізично, і ментально. Тут показовим є приклад – випадок з одним пацієнтом Сведенборгом, згадуваний Юнгом, коли Сведенборг пережив видіння пожару в той самий момент, коли пожар дійсно бушував у Стокгольмі. На думку Юнга, певні зміни в стані психіки Сведенборга дали йому тимчасовий доступ до “абсолютного знання” – до області, де долаються границі часу і простору [ ]

У 1955 р. в честь 80-річчя Юнга в Цюриху відбувся міжнародний конгрес психіатрів під керівництвом Манфреда Блейлера, сина Юджина Блейлера ( у якого Юнг починав свою кар’єру психіатра у Бурхгольцлі). Юнгу було запропоновано зробити доповідь про психологію шизофренії, теми, з якої почались його дослідження в 1901р. Юнг ставав все більш одиноким у 1955р. померла його дружина Емма Юнг, незмінний супутник на протязі більш чим пів-століття. Із усіх великих дослідників глибинної психології Юнг був єдиним, чия дружина стала його учнем, засвоїла методи і прийоми на практиці застосувала його психотерапевтичні методи.

У 85 років Карл Густав Юнг отримав титул почесного громадянина Кюснахта, в якому поселився у далекому 1909р. Мер урочисто вручив геніальному психологу церемоніальний лист і печатку, а Юнг виступив з промовою, звернувся до присутніх на своєму рідному базельському діалекті. Незадовго до смерті Юнг завершив роботу над своєю автобіографічною книгою ”Спогади, сновидіння, роздуми” [22], що стала бестеллером у Західному світі, а також зі своїми учнями написав цікаву книжку “Людина і її символи”[29], популярний виклад основ аналітичної психології [33].

Карл Густав Юнг помер у своєму домі в Кюснахті 6 серпня 1961р. Прощальна церемонія відбулася у протестантській церкві Кюснахта. Місцевий пастор в надгробній промові назвав покійного “пророком, зумівши стримати страхітливий натиск раціоналізму” і зроби можливим для людини знову віднайти свою душу. Тіло було кремоване, а попіл захоронено у сімейному склепі на місцевому цвинтарі [20].

РОЗДІЛ ІІ. ЗНАЧЕННЯ ВЧЕННЯ К. Г. ЮНГА ПРО АРХЕТИПИ

У РІЗНИХ ГАЛУЗЯХ НАУКИ

§1. Поняття про психологічні типи та їх бачення Юнгом

Щоб зрозуміти бачення К. Г. Юнгом архетипу потрібно звернутися спочатку до його бачення різних типів.

Загальні типи відрізняються один від одного своєрідною установкою по відношенню до об’єкту. У інтровертного відношення до нього абстрагуюче; в сутності, він постійно турбується про те, як би відволікти лібідо від об’єкту, ніби йому потрібно огородити себе від надмірної влади об’єкту. Екстравертний, навпаки, відноситься до об’єкту позитивно. Він стверджує його значення постільки, поскільки він постійно підвищує свою суб’єктивну установку по об’єкті і вводить її у відношення до нього. В сутності, об’єкт ніколи не має для нього достатньої цінності, і тому значення його потрібно постійно підвищувати.

Обидва цих типи наскільки різні, що