Розглядаючи систему морального виховання, Н.Е. Ковальов, Б.Ф. Райський, Н.А. Сорокін розрізняють кілька аспектів:

По-перше, здійснення погоджених виховних впливів вчителя й учнівського колективу в рішенні визначених педагогічних задач, а усередині класу – єдність дій всіх учнів.

По-друге, використання прийомів формування навчальної діяльності моральним вихованням.

По-третє, під системою морального виховання розуміється також взаємозв'язок і взаємовплив моральних якостей, що виховуються в даний момент, у дітей.

По-четверте, систему морального виховання варто вбачати й у послідовності розвитку тих чи інших якостей особистості в міру росту і розумового дозрівання дітей.

У формуванні особистості молодшого школяра, з погляду С. Л. Рубинштейна, особливе місце займає питання розвитку моральних якостей, що складають основу поводження. У цьому віці дитина не тільки пізнає сутність моральних категорій, але й учиться оцінювати їхнє знання у вчинках і діях навколишніх, власних учинках.

Моральне виховання – беззупинний процес, він починається з народження людини і продовжується все життя, і спрямований на оволодіння людьми правилами і нормами поводження. На перший погляд може показатися, що не можна позначити якісь періоди в цьому єдиному безупинному процесі. І, проте, це можливо і доцільно.

Педагогіка зафіксувала, що в різні вікові періоди існують неоднакові можливості для морального виховання. Дитина, підліток і юнак, наприклад, по-різному відносяться до різних засобів виховання. Знання й облік досягнутого людиною в той чи інший период життя допомагає проектувати у вихованні його подальший ріст.

У різні вікові періоди особистого розвитку кількість соціальних інститутів, що приймають участь у формуванні дитини як особистості, різні. У процесі розвитку особистості дитини від народження до трьох років домінує родина. У дошкільному дитинстві до впливу родини додається вплив спілкування з однолітками, іншими дорослими людьми. З надходженням у школу відкривається новий могутній канал виховного впливу на особистість дитини через однолітків, учителів шкільні навчальні предмети і справи. Розширюється сфера контактів із засобами масової інформації. З розвитком нових комунікаційних технологій і ростом кількості засобів масових комунікацій, а також відносна воля у виборі і подачі матеріалу збільшило роль цього фактора соціалізації.

Починаючи з підліткового віку, велику роль у розвитку особистості грає спілкування з однолітками, друзями, серед яких дитина проводить велику частину свого часу.

В міру дорослішання роль родини в розвитку дитини поступово зменшується і збільшується різнобічність виховних впливів на особистість дитини.

Н. И. Болдирєв відзначає, що специфічною особливістю морального виховання є те, що він тривалий і безупинний, а результати його відстрочені в часі, його не можна відокремити в якийсь спеціальний виховний процес.

Формування морального вигляду протікає в процесі багатогранної діяльності дітей (іграх, навчанні), у тих різноманітних відносинах, у які вони вступають у різних ситуаціях зі своїми однолітками, з дітьми молодших від себе і з дорослими. Проте, моральне виховання є цілеспрямованим процесом, що припускає визначену систему змісту, форм, методів і прийомів педагогічних дій.

З погляду педагогічної теорії процес морального виховання в школі являє собою сукупність цілеспрямованих і послідовних дій учнівського й педагогічного колективів, (педагогічний словник). Під поняттям “педагогічні дії” маються на увазі впливи, організуючі й одержувані учнем і колективом у процесі навчально-виховної роботи. Усі ці впливи, а також їхні результати, що відбиваються в поглядах і поводженні, взаємозалежні і виступають у сукупності, що забезпечує, як і безпосереднє, так і опосередкований вплив на особистість школяра. Тому найважливішими компонентами структури процесу виховання, як вказує А. Н. Леонтьев, є процеси, що йдуть як би назустріч один одному. “Один з них, - підкреслює він, - є процес впливу об'єкта на живу систему, іншої – активність самої системи стосовно об'єкта, що впливає,”.

Якісна сторона педагогічних дій у процесі морального виховання виражається в їхній силі і стійкості, а якісна сторона змін у вигляді і характері особистості виявляється в ступені її переконаності, що реалізується в різних видах діяльності, формах відносини і поводження.

Істотною ознакою процесу морального виховання є його концентрична побудова: рішення виховних задач починається з елементарного рівня і закінчується більш високим. Для досягнення цілей, як правило, використовуються усі види діяльності, що ускладнюються. Цей принцип реалізується з урахуванням вікових особливостей учнів.

Процес морального виховання динамічний і творчий: учителя постійно вносять у нього свої корективи, спрямовані на його удосконалювання. Ефективність процесу виховання, як говорила Н.К. Крупская, “залежить від знання кожним викладачем того живого матеріалу, з яким він має справу; він повинний знати, що йому необхідно уважно вивчати цього учня і знати його близько”.

Усі фактори, що обумовлюють моральне становлення, і розвиток особистості школяра, можна розділити на три групи: природні (чи біологічні), соціальні і педагогічні. У взаємодії із середовищем і цілеспрямованими виховними впливами школяр соціалізуються, здобувають необхідний досвід морального поводження.

Однак, незважаючи на те, що на моральне формування особистості роблять вплив багато соціальних умов і біологічні фактори, слід зазначити, що вирішальну роль у цьому процесі грають педагогічні, тому що вони найбільш керовані. Таке значення педагогічного впливу придается ще і тому, що вони більш цілеспрямовано на вироблення визначеного роду відносин.

З цього випливає, що суть морально вихованої особистості складається не тільки в засвоєних її знаннях, ідеях, досвіді суспільного поводження, але й у сукупності вироблених особистістю відносин до навколишнього дійсності. При організації процесу