твердження про те, що методи формування таких мотивів є методи морального виховання.
Традиційні методи морального виховання орієнтовані на прищеплювання школярам норм і правил громадського життя. Однак часто вони діють лише в умовах досить сильного зовнішнього контролю (дорослі, суспільне думка, погроза покарання). Важливим показником сформованості моральних якостей особистості є внутрішній контроль, дія якого приводить часом до емоційного дискомфорту, невдоволенню собою, якщо порушуються перевірені особистим досвідом правила громадського життя.
Внутрішній контроль формується завдяки активній діяльності дитини в інтелектуальній, руховій, емоційній, вольовій сферах. Готовність підкоряти свої спонукання представленням і знанню про культуру людського буття підвищує самооцінку особистості, розвиває почуття власного достоїнства. Сформовані навички контролю сприяють успішному розвитку моральних якостей особистості в процесі навчання і виховання.
Педагогічний зміст роботи з морального становлення особистості молодшого школяра полягає в тому, щоб допомагати йому просуватися від елементарних навичок поводження до більш високого рівня, де потрібно самостійність ухвалення рішення і моральний вибір.
У педагогічній літературі описується безліч методів і прийомів морального виховання. Очевидно, що вони не однаково спрямовані на формування мотивів морального поводження. Методів і особливо різних версій методів накопичено так багато, що розібратися в них, вибрати адекватні цілям і реальним обставинам допомагає лише їхнє упорядкування, класифікація. Але явища виховання дуже складні і суперечливі, а тому єдина логічна підстава для класифікації численних способів педагогічного впливу знайти важко.
Так, наприклад, за результатами методи впливу можна розділити на два класи:
Впливу, що створюють моральні установки, мотиви, відносини, що формують представлення, поняття, ідеї,
Впливи, що створюють звички, що визначають той чи інший тип поводження.
Найбільш послідовної і сучасний представляється класифікація, розроблена Щукиной Г. И., у якій виділяють такі групи методів:
Методи різнобічного впливу на свідомість, почуття і волю учнів в інтересах формування в них моральних поглядів і переконань (методи формування свідомості особистості);
Методи організації діяльності і формування досвіду суспільного поводження;
Методи стимулювання поводження і діяльності.
Перший етап правильно організованого виховання – знання (розуміння) вихованцем тих норм і правил поведінки, що повинні бути сформовані в процесі виховання. Мотиви умовно поділяються на сутнісні і мотиви-стимули. Для вчителя початкових класів важливою задачею є формування сутнісних мотивів. Адже, дійсно, важко виховати, виробити яка-небудь якість, не домігшись насамперед ясного розуміння значення цієї якості. До впливів, що створюють моральні установки, сутнісні мотиви, відносини, формують представлення, поняття, ідеї, відносяться методи, що одержали загальну назву методів формування свідомості особистості.
Методи цієї групи дуже важливі і для успішного проходження наступного важливого етапу виховного процесу – формування почуттів, емоційного переживання необхідного поводження. Якщо учні залишаються байдужні до педагогічного впливу, то, як відомо, процес розвивається повільно і рідко досягає наміченої мети. Глибокі почуття народжуються тоді, коли усвідомлена школярами ідея наділяється в яскраві, хвилюючі образи.
У навчальних посібниках колишнього років методи цієї групи називалися коротше і виразніше – методами переконання, оскільки головне їхнє призначення – формування стійких переконань. Не знання, а переконання стимулюють учинки школярів, тому не стільки поняття і судження, скільки моральна впевненість у суспільній необхідності й особистій корисності визначеного типу поводження повинна формуватися на етапі розвитку свідомості. Методи досягають мети, коли у вихованців сформувалася готовність активно включатися в передбачену змістом виховання діяльність.
Переконання у виховному процесі досягається при використанні різних прийомів і методів: читання й аналіз притч, байок, повчальних розповідей; етичні бесіди, роз'яснення, диспути, приклад.
Кожний з методів має свою специфіку й область застосування. Незважаючи на удавану простоту, усі без винятку методи цієї групи вимагають високої педагогічної кваліфікації. Розглянемо найбільш складні по змісту і застосуванню методи словесно-емоційного впливу: розповідь, роз'яснення, етичну бесіду і метод наочно-практичного впливу – приклад.
У молодших класах часто використовується розповідь на етичну тему. Це яскравий емоційний виклад конкретних фактів і подій, що мають моральний зміст. Впливаючи на почуття, розповідь допомагає вихованцям зрозуміти і засвоїти зміст моральних оцінок і норм поводження. Гарна розповідь не тільки розкриває зміст моральних понять, але і викликає в школярів позитивне відношення до вчинків, що відповідають моральним нормам, впливає на поводження.
У розповіді на етичну тему кілька функцій:
служити джерелом знань,
збагачувати моральний досвід особистості досвідом інших людей,
служити способом використання позитивного приклада у вихованні.
До умов ефективності етичної розповіді відносяться наступні:
Розповідь повинна відповідати соціальному досвіду школярів. У молодших класах він короткий, емоційний, доступний, відповідає переживанням дітей.
Розповідь супроводжується ілюстраціями, якими можуть стати добутку живопису, художні фотографії, вироби народних умільців. Підсилює його сприйняття гарне підібраний музичний супровід.
Обстановка має велике значення для сприйняття етичної розповіді. Емоційний вплив навколишнього оточення повинний відповідати задуму і змісту розповіді.
Розповідь робить належне враження тільки тоді, коли виконується професійно. Недотепний, недорікуватий оповідач не може розраховувати на успіх.
Розповідь обов'язково повинна переживатися слухачами. Потрібно подбати, щоб враження від нього зберігалися як можна довше. Нерідко виховне значення етичної розповіді сильно знижується тільки через те, що відразу після нього діти переходять до справи, зовсім відмінному і по змісту, і по настрою, наприклад до спортивного змагання.
Роз'яснення – метод емоційно-словесного впливу на вихованців. Важлива риса, що відрізняє роз'яснення від пояснення і розповіді, – орієнтованість впливу на дану групу чи окрему особистість. Застосування цього методу ґрунтується на знанні особливостей класу й особистісних якостей членів колективу. Для молодших школярів застосовуються елементарні прийоми і засоби роз'яснення: «Надходити потрібно так», «Усі так роблять» і т.п.
Роз'яснення застосовується тільки там і тільки тоді, коли вихованцю дійсно необхідно щось пояснити, повідомити про нові моральні положення, так чи