Сучасні дослідники психологічних передумов підвладності стресам уникають глобальних типологій і концентрують увагу на певних патогенних компонентах психологічного складу особистості. Зокрема, О.Осадько виокремлює наступні компоненти: ворожість, яка супроводжується дратівливістю, цинізмом та недовірою до інших, тривожність, схильність до конкуренції тощо. Наприклад, вивчення наслідків урагану Хьюго засвідчило, що молодь, яка мала до урагану вищий рівень тривоги, ніж інші, виявилася більш схильною до формування тяжких стресових реакцій. Молоді люди, які переважно розглядають негативні події свого життя як такі, що перебувають поза їхнім контролем, мають тенденцію до формування тяжких стресових симптомів, на відміну від тих, що вміють контролювати події свого життя [16, с.7].

Залежно від виду стресора і характеру його впливу, виділяють різні види стресу, у найбільш загальній класифікації – стрес фізіологічний і стрес психологічний. На думку А.Маклакова, людина є соціальною істотою і в діяльності її інтегральних систем провідну роль відіграє психологічна сфера. Тому найчастіше саме психологічний стрес є найбільш важливим для процесу регуляції [13, с.458].

Схема 1.1. Класифікація видів стресу

Існує велика кількість класифікацій видів стресу. Зокрема, В.Розов виділяє такі види стресу:

За критерієм впливу на людину:

Емоційно-позитивний стрес, викликаний позитивними подіями. У людей з ослабленим здоров’ям навіть цей вид стресу може спровокувати негативні наслідки.

Емоційно-негативний стрес спричиняється негативними подіями. Він менш контрольований людиною, і тому більше небезпечний для здоров’я.

Залежно від строку навчання стреси поділяються на:

Короткочасні (гострий стрес), якому властива швидкість та несподіваність виникнення.

Довгострокові (хронічний) стрес. Він може бути наслідком гострого стресу, але часто виникає через незначні, слабо інтенсивні, але постійні множинні чинники.

За походженням і механізмом розвитку:

Фізіологічний стрес, для якого характерне опосередкування стресорів гомеостатичними фізіологічними механізмами. Він викликається такими стрес-чинниками, як біль, холод, спека, голод, спрага, фізичні перевантаження тощо.

Психологічний стрес опосередковується психологічними процесами оцінки передбачуваної загрози стресового стимулу і пошуком адекватної відповіді на цей стимул. Його викликають: обман, образа, погроза, небезпека, інформаційне перевантаження тощо. Психологічний стрес зазвичай поділяють на:

а). емоційний стрес, що має місце в ситуаціях, які загрожують безпеці людини (злочин, аварія, війна, важка хвороба), соціальному статусу, економічному благополуччю (втрата роботи), міжособистісним відносинам (сімейні проблеми тощо). При цьому різні його форми – імпульсивна, гальмова, генералізована – призводять до змін у перебігу психічних процесів, емоційних порушень, трансформації мотиваційної структури діяльності, порушень рухової та мовної поведінки [27, с.511].

б). інформаційний стрес виникає під час інформаційних перевантажень, коли людина, яка має велику відповідальність за наслідки своїх дій, не встигає приймати правильні рішення, відповідні рішення. Часто інформаційні стреси виникають в роботі диспетчерів, операторів технічних систем управління.

Крім того, ще виділяють такі види стресів, як: міжособистісний стрес, професійний стрес, фінансовий стрес, екологічний стрес, технологічний стрес, больовий стрес, бойовий стрес, травматичний і посттравматичний стрес тощо [21, с.10].

Стресових ситуацій в юності є дуже багато, і вони досить різноманітні. Одна і та сама стресогенна подія може по-різному впливати на молодих людей різного віку – все залежить від того, що вони вважають стресом. Д.Магнусеон провів дослідження, в яких 12-ти і 18-річних юнаків та дівчат попросили розповісти про три найбільш тривожні ситуації, які вони могли згадати й описати, – чому кожна ситуація викликала в них неспокій. Відповіді тих, хто ще не вступив у період юності, сконцентровувалися на фізичних особливостях ситуацій, зовнішніх тілесних наслідках і можливих зовнішніх покараннях. Молоді люди, навпаки, більше думали про психологічні наслідки як підстави для тривоги в кожній ситуації (наприклад передчуття сорому, усамітнення чи втрата особистісної цілісності) [5, с.288].

На думку А.Гольдштейна та В.Хомика, особливості, які асоціюються з ситуацією, джерело стресу і сама молода людина можуть суттєво відрізнятися. І, до того ж, встановлено: те, що переживається як стрес, змінюється зі зміною самого суспільства. У попередніх поколінь були проблеми соціального статусу, фінансової незалежності, позитивних емоцій. Невідомо, які проблеми постануть перед майбутнім поколінням. Зазвичай, кожна ера позначена однією або двома соціальними проблемами надзвичайного пріоритету. Расові міжусобиці, густота населення і, що найважливіше, недостатність трансцендентальної ідеології надалі розглядаються як можливі катастрофи майбутнього [5, с.288].

Розрізняють три стадії стресу (Таблиця 1.1.)

Таблиця 1.1.

Стадії стресу

№ | Стадії стресу | Загальна характеристика

1. | Стадія тривоги | Це перша стадія, що виникає з появою подразника, який викликає стрес. Наявність такого подразника викликає ряд фізіологічних змін у людини: пришвидшується дихання, піднімається артеріальний тиск, підвищується пульс. Змінюються і психічні функції: підсилюється порушення психіки, вся увага концентрується на подразнику, підвищений особистісний контроль ситуації.

2. | Стадія опору | Це стадія, яка настає у тому випадку, якщо фактор, що викликав стрес, продовжує діяти. Тоді організм захищається від стресу, витрачаючи “резервний” запас сил, з максимальним навантаженням на всі системи організму.

3. | Стадія виснаження | Ця стадія характеризується тим, що подразник продовжує діяти та відбувається зменшення можливостей протистояння стресові, тому що виснажуються резерви людини. Знижується загальна опірність організму. Стрес “захоплює” людину і може привести її до захворювання [Калошин В.Ф. Як долати стрес.., с.60].

При впливі негативних подразників в людини формується оцінка ситуації як загрозливої. Ступінь загрози в кожної людини своя, але в будь-якому випадку це викликає негативні емоції. Усвідомлення загрози і наявність негативних емоцій “штовхають” людину на подолання шкідливих впливів: вона прагне боротися з фактором, що заважає знищити його. На це особистість спрямовує усі свої сили. Якщо ситуація не дозволяє, а сили для боротьби закінчуються, можливий невроз