Переломні етапи життя: одруження, розлучення, народження дітей, початок і закінчення навчання, перехід на нову роботу та ін.

10. Особистісна дисгармонія: внутрішньособистісні конфлікти, кризи невідповідності реального і бажаного Я, кризи розвитку особистості.

11. Невизначеність або конкретна загроза.

12. Соціальні і соціально-психологічні чинники (безробіття, соціальна незахищеність та ін.) [8, с.62].

Повсякденний стрес складається з дії безлічі стресорів малої сили, звичайних неприємностей у трудовому, навчальному, побутовому і сімейному житті молодої людини. Наслідки цього впливу молодь часто недооцінює. Однак, усе більшого поширення набуває уявлення про те, що багато дрібних неприємностей шкідливіші для здоров’я, ніж рідкі сильні стреси.

На думку О.Осадька, вплив стресору на молоду людину не завжди шкідливий. Він вважав, що існують так звані корисні стреси, які мобілізують внутрішні ресурси людини. Розпочавши боротьбу з негативними природними чи соціальними умовами, людина може переглянути своє попереднє життя і вийти зі стресової ситуації не тільки не втративши здоров’я, а й з новими силами та можливостями. Такий позитивний вплив стресової ситуації на життєві перспективи людини можливий тоді, коли в пошуку нових цілей та можливостей особистість долає внутрішні обмеження та досягає повної самореалізації.

Отже, у рамках психофізіологічного підходу схильність особистості до дистресу, тобто виснаженості як фізичних, так і психічних адаптаційних можливостей, вивчається як даність: якщо в людини наявні генетичні чи психологічні передумови хворобливого реагування на стресогенні впливи середовища, їх можна вивчати та враховувати, але не змінювати. Тому головним завдання профілактики стресових розладів вважається створення можливостей для своєчасної психом’язевої релаксації молодих людей, що зазнають надмірних стресів [16, с.8].

1.3. Особливості реагування юнаків та дівчат на виникнення стресових ситуацій та наслідки стресу

У певних стресових ситуаціях кожна людина реагує по-різному. Якщо виникають важкі ситуації, проблеми, то реакція на стрес буде гострою з проявами порушення адаптації. У міжнародній класифікації хвороб виділяють кілька адаптивних реакцій на важкий стрес:

Гостра реакція на стрес.

Посттравматичний стресовий розлад.

Розлад адаптації [21, с.20].

Для гострої реакції на стрес характерний вплив медичного чи фізичного стресора. Симптоми виникають відразу після дії стресора (впродовж однієї години). Реакція на гострий стрес поділяється на легку, помірну та важку.

Гострий стрес характеризується відмовою від майбутніх соціальних взаємодій, звуженням уваги, проявами дезорієнтації, виникненням гніву чи словесної агресії, розпачу чи безнадійності, неадекватної чи безцільної гіперактивності, неконтрольованим і надмірним переживанням горя.

Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) виникає в результаті інтенсивної чи тривалої дії загрозливого чи катастрофічного стресора, що викликає загальний дистрес в будь-якої людини. Для ПТСР властиві:

Стійкі спогади чи “пожвавлення” стресора в нав’язливих ремінісценціях, яскравих спогадах чи частих снах, або повторне переживання горя при впливі обставин, що нагадують чи асоціюються зі стресором.

Людина виявляє фактичне уникнення чи прагнення уникнути обставин, що нагадують або асоціюють зі стресором.

Психогенна амнезія, часткова чи повна щодо важливих аспектів періоду впливу стресора.

Стійкі симптоми підвищення психологічної чутливості чи збудження, представлені наступними ознаками:

а). порушення сну;

б). дратівливість чи вибухи гніву;

в). важкість концентрації уваги;

г). підвищення рівня спостережливості, недовіри;

д). посилення рефлексу чотирихолмія [21].

Зазначені симптоми виникають протягом шести місяців стресогенної ситуації чи наприкінці періоду дії стресу.

Розлад адаптації – це реакція на ідентифікований чинник чи сукупність стрес-чинників. Розвиток симптомів відбувається впродовж тримісячного періоду від початку впливу стресора, що є звичайним типом для людини.

Дезадаптивні прояви можуть містити порушення професійного функціонування чи стосунків з іншими людьми, почуття нездатності виконувати власну роботу, планувати і продовжувати залишатися в стресовій ситуації, депресивний настрій, тривога, занепокоєння, іноді гнів та агресія.

Тип адаптаційного розладу залежить від домінуючих симптомів. До типів адаптаційних розладів належать:

Адаптаційний розлад із тривогою має наступні симптоми: тривога, нервозність, лякливість.

Адаптаційний розлад із депресією містить такі симптоми: депресивний настрій, почуття безнадійності.

Адаптаційний розлад із порушенням поведінки: прогули, вандалізм, легковажна поведінка, невиконання юридичних зобов’язань, протиправна поведінка.

Адаптаційний розлад зі змішаним порушенням емоцій і поведінки: депресія, тривога і порушення поведінки.

Адаптаційний розлад зі змішаними емоційними рисами: різні комбінації емоцій, наприклад, депресії і тривоги.

Адаптаційний розлад із соматичними скаргами: стомлюваність, головний та спинний біль.

Адаптаційний розлад з аутизмом: соціальний аутизм без вираженої депресії чи тривоги.

Адаптаційний розлад із порушенням професійної або навчальної діяльності: змішані тривога і депресія, порушення професійної або навчальної діяльності.

Адаптаційний розлад без додаткових уточнень: повна незгода з діагнозом, негайна дезадаптивна реакція на діагноз [21, с.22].

Симптоми, як правило, не тривають більше шести місяців після припинення дії стресу чи його наслідків, за винятком пролонгованої депресивної реакції. У виникненні реакції на стрес, а також адаптаційних розладів, відіграють велику роль індивідуальна вразливість або стійкість до дії стресу, адаптивні здібності. Про це свідчить той факт, що ці розлади розвиваються не у всіх людей, на яких впливає сильний стрес.

Часто важкі стресові ситуації призводять до негативних наслідків та порушення нормального стану людини, що деструктивно впливає на подальший її розвиток. Розрізняють соматичні, психофізіологічні та особистісні наслідки стресу.

Соматичні й психофізіологічні наслідки стресу. Стресові стани супроводжуються визначеними змінами в організмі. Вплив стресу на організм є індивідуальним. Встановлено, що під час стресу, як правило, виникає напруга в шлунку, ускладнюється дихання, частішають серцеві скорочення, спостерігаються вегетосудинні реакції (почервоніння або збліднення шкіри), розширюються зіниці, напружуються м’язи, підвищується