артеріальний тиск, посилюється кровообіг у м’язах, підвищується кількість адреналіну в крові тощо. Позитивний адаптивний зміст цього полягає в тому, що організм готується до стресової ситуації, одержує додаткові сили для її подолання. Відомо, що в стресовій ситуації у людини можуть проявитися нереалізовані адаптивні резервні можливості. Наприклад, одна особа піднімає автомобіль заради порятунку близької людини, інша – не вміючи плавати, рятує дитину, яка тоне тощо.
Сукупність негативних емоцій викликає більш сильні фізіологічні реакції. Тобто вплив стресу на організм може бути і негативним, дезадаптивним. У результаті тривалого стресу підвищується ймовірність виникнення дезадаптивних психосоматичних хвороб, які називають психогенними, тобто «хворобами стресу»: виразкова хвороба шлунку і дванадцятипалої кишки, гіпертонічна хвороба, інсульт, інфаркт міокарда, бронхіальна астма, підвищена нервозність, наявність істеричних реакцій, непритомність, афекти, досить часто з’являються болі (головні, спинні, шлункові), безсоння.
Стрес нерідко стає причиною діабету, глаукоми, пародонтозу. Під час стресу знижується здатність організму людини боротися із захворюваннями. В наш час існує думка, що до 90% усіх захворювань пов’язані зі стресом [21].
Таким чином, під впливом стресу в організмі людини відбуваються зміни, що можуть бути дуже небезпечними для здоров’я. “Хвороби стресу” виникають через невідповідність адаптивних здібностей людини вимогам навколишнього середовища і діяльності.
Особистісні наслідки стресу. У процесі адаптації в умовах стресу формуються нові адаптивні механізми, що регулюють взаємини людини із зовнішніми умовами і формують діапазон стійкості до дії стресорів. Однак доведено, що тривалий чи інтенсивний вплив стресорів може включати декілька форм особистісних змін. Перша форма особистісних змін під час стресу пов’язана з замкнутістю, відособленістю, відчуженням, відчуттям неадекватності, невпевненістю, поганою соціальною пристосованістю, психастенічністю та шизоїдністю. Друга форма характеризує афективні реакції, підвищену чутливість, незадоволеність сформованими взаєминами. Третя форма особистісних змін містить тенденцію до заперечення психологічних конфліктів, оптимізм, товариськість та інші адаптивні властивості. Четверта форма належить до явищ невротичної декомпенсації [21].
Таким чином, наслідки стресових станів можуть бути як позитивними (стрес мобілізує творчу діяльність особистості, дає можливість зреалізовувати адаптивні резервні можливості тощо), так і негативними (виникнення різних захворювань, тривожність, замкнутість тощо). Важкий стрес може бути причиною розладів адаптації. Тому одним із актуальних завдань профілактики стресу є розвиток адаптивності та стресостійкості.
РОЗДІЛ ІІ.
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ПОВЕДІНКИ У СТРЕСОВИХ СИТУАЦІЯХ МОЛОДІ
2.1. Психологічна діагностика здібностей сучасних юнаків і дівчат до стресостійкості
Стрес – це стан перевантаження нервової системи, внаслідок чого відбувається порушення регуляційних процесів [13, с.166]. Дезорганізація поведінки в стресовому стані пояснюється тим, що сильні збудження кори головного мозку порушують орієнтацію, а отже самоконтроль та панування над собою. З’являються незаплановані дії, імпульсивні реакції, більш чи менш непідвладні людині. Така дезорганізація може мати вигляд спричиненого страхом гальмування діяльності або форми гніву, що виявляється в агресивних діях.
Оптимальній поведінці суб’єктів стресової ситуації сприяє їхня здатність справлятися із стресовими факторами, вірно організовувати свою поведінку в складних ситуаціях взаємодії, контролювати свій емоційний стан, швидко приймати правильні рішення – тобто стресостійкість [3]. Належний рівень стресостійкості дозволяє людині порівняно легко адаптовуватися до стресових ситуаціях, обмежити психологічні витрати. Тому перш, ніж визначати напрями та форми соціально-педагогічної допомоги у стресових ситуаціях, необхідно проаналізувати особливості реагування сучасних юнаків та дівчат на виникнення стресових факторів.
Експериментальне дослідження здійснювалось протягом 2006-2007 рр. Всього у ньому взяло участь 16 учнів 11-го класу загальноосвітньої школи-ліцею №23 та 70 студентів І-ІV курсів Педагогічного інституту Прикарпатського національного університету імені В.Стефаника в м.Івано-Франківськ. Дана робота проводилася в руслі теоретико-експериментального дослідження здібностей молодої людини до стресостійкості в умовах травматичного стресу.
Дослідження мало на меті проаналізувати прояви психологічних особливостей та закономірностей поведінки сучасної молоді в стресових ситуаціях. Досягнення мети дослідження здійснювалося шляхом перевірки провідної гіпотези, зміст якої міститься в припущенні, що виникненню стесових ситуацій передують різні психологічні та особистісні чинники особистості.
Програма дослідження включала наступні етапи:
- теоретико-аналітичний – тут відбувалася постановка проблеми, визначення мети та завдань дослідження, здійснювалося ознайомлення із станом досліджуваної проблеми у психологічній науці і аналітико-синтетичне вчення її теоретичних напрацювань з окремих аспектів;
- організаційний етап: включає підбір матеріалів для проведення експериментального дослідження;
- етап реалізації експериментального дослідження: включає проведення психодіагностичних процедур серед школярів та студентів вищого навчального закладу;
- підсумково-аналітичний етап – тут відбувалася обробка й систематизація результатів дослідження, виводилися висновки та загальні рекомендації щодо даної проблеми.
Основні завдання експериментального дослідження:
Проаналізувати доцільність та актуальність спеціальної роботи соціальних педагогів щодо підвищення ефективності реагування юнаків та дівчат на виникнення стресових факторів.
З’ясувати здатність студентської молоді адаптовуватися до стресових ситуацій.
Визначити шляхи оптимізації процесу виходу молодих людей із стресових ситуацій.
З-поміж емпіричних методів дослідження нами були використані спостереження, опитування (бесіди, анкети), тестування. В аналізі особливостей адаптації молодих людей до стресових ситуацій, тривожності з-поміж організаційних методів нами було використано порівняльний метод, за допомогою якого ми мали можливість співставити психологічні здібності до стресостійкості та тривожності юнаків та дівчат, які навчаються у різних освітніх закладах та на різних курсах у вузі.
Для використання поставлених у роботі завдань нами було використано наступні методики:
опитувальник на визначення основних психологічних здібностей студентської молоді до стресових ситуацій (В.І.Розов), призначений для діагностики здібностей успішної адаптації в умовах стресу [22];
методика на визначення рівня особистісної тривожності, призначений для виявлення негативних індивідуальних особливостей людини, що характеризуються сприйняттям ситуацій як загрозливих, небезпечних для самооцінки і самоповаги (Ч.Спілбергера) [4];
Для визначення стресових станів серед студентів вищого навчального закладу ми використали розроблену нами анкету. Анкетування стосувалось таких аспектів:
обізнаності студентів щодо поняття “стресу”;
частоті та тривалості