Концептуальною основою опитувальника адаптивності до стресу (АС) є дослідження адаптивності як полісистемної властивості інтегральної індивідуальності, як здібності, що включає в себе підсистеми індивідних, особистісних і суб’єктивних властивостей, які забезпечують ефективне соціальне та професійне функціонування в умовах травматичного стресу з мінімальними витратами індивідуальних психофізіологічних ресурсів та збереження психічного та соматичного здоров’я [22, с.60].

Опитувальник АС має 8 основних шкал і одну контрольну шкалу “Неправди”:

1. Шкала “Оп” – шкала оптимістичності.

2. Шкала “СП” – шкала соціальної підтримки.

3. Шкала “АМ” – шкала адаптивного мислення.

4. Шкала “СС” – шкала сну і сновидінь.

5. Шкала “Вп” – шкала впевненості у собі.

6. Шкала “УПФС” – шкала управління психофізіологічним станом.

7. Шкала “СР” – шкала соматичної регуляції.

Тому особливо важливою для молодої людини є здатність пристосовуватися до стресових ситуацій. У зв’язку з цим, ми провели дослідження на виявлення адаптивних здібностей до стресу учнів 11-го класу та студентів І-ІV курсів [20].

Під час проведення опитувальника АС на визначення рівня розвитку адаптивності до стресу, можна зробити висновки, що більшість учнів 11-го класу та студентів І-ІV курсів мають виражений (56%) та середній (38%) рівень розвитку адаптивності до стресу, що свідчить про здатність студентської молоді пристосовуватися до нових умов середовища та будь-яких несприятливих ситуацій.

Під час проведення опитувальника АС у всіх досліджуваних спостерігалися низькі показники за шкалою самоорганізації часу життя, що свідчить про нездатність молодих людей контролювати і регулювати свої стани, невміння розслабитися в напруженій ситуаціїі, зняти втому. Причиною цього можуть бути занадто великі вимоги суспільства, протиріччя між бажаннями та можливостями, емоційне перевантаження.

Варто зазначити, що у порівнянні із учнями школи-ліцею №23, студенти І-го курсу мають нижчі показники стресостійкості, що може свідчити про більші негативні емоційні переживання, пов’язані із вступом до вищого навчального закладу, зміною умов проживання та більшою відповідальністю за своє життя.

Показники стресостійкості студентів ІІІ-го та ІІ-го курсів свідчать про стабільність життя протягом двох років, тобто період навчання стабілізується, оскільки ніяких важливих змін у житті молодих людей не відбувається. Проте, відсутність змін у навчальному процесі не означає відсутність особистісних чинників, які призводять до стресових ситуацій. Тому твердження про те, що в цей період життя молодих людей стресових станів немає є неправильним, оскільки людина має здатність відчувати, сприймати різні види інформації, що не завжди є позитивним.

Таблиця 2.1.

Порівняльні дані адаптивності до стресу учнів 11-го класу та студентів

І-ІV курсів (у %)

№ | Адаптивність до стресу | 11-й клас

(%) | І-ий курс

(%) | ІІ-ий курс

(%) | ІІІ-ий курс

(%) | ІV-ий курс

(%)

1. | Високий рівень | 0 | 0 | 13 | 7 | 11

2. | Виражений рівень | 87 | 50 | 35 | 36 | 71

3. | Середній рівень | 13 | 50 | 52 | 57 | 18

4. | Низький рівень | 0 | 0 | 0 | 0 | 0

Більшість учнів 11-го класу школи-ліцею №23 мають виражений (помірний) рівень розвитку адаптивності до стресу і становить 87% від загальної кількості досліджуваних учнів. Кількість школярів, які мають середній рівень розвитку адаптивності до стресу, становить 13%. Учнів із високим та низьким рівнем розвитку адаптивності до стресу не виявлено.

В загальному, всі показники обстежених школярів є середніми. Тому можна стверджувати, що більшість учнів у складних, неординарних ситуаціях вміють адаптуватися і знайти більш-менш оптимальніший вихід із різноматнітніх життєвих проблеми.

Студенти І-го курсу педагогічного інституту мають досить низькі показники рівня розвитку адаптивності до стресу, причиною чого може бути зміна способу життя молодих людей та надмірне емоційне перевантаження.

Студенти ІІ-го курсу вже більше адаптовані до умов навчання, до нових умов проживання. Краща пристосованість студентів сприяє зменшенню тривожності та негативних емоційних переживань, що сприяють виникненню стресових ситуацій.

Провівши опитувальник АС із студентами ІІІ-го курсу педагогічного інституту, ми визначили наступні показники: 57% мають середній рівень розвитку адаптивності до стресу; 36% – виражений (помірний) рівень; 7% – високий рівень.

Показники, які отримали при проведенні із студентами ІV-го курсу опитувальника адаптивності до стресу, виявилися досить високими, що свідчить про здатність даної групи добре пристосовуватися до складних, неординарних ситуацій.

Рис. 2.1. Визначення рівня розвитку адаптивності до стресу студентів І-ІV курсів та учнів 11-го класу

Таким чином, для послаблення стресових станів серед молоді потрібно враховувати всі сфери життєдіяльності людей, зокрема тих, які зазначені в опитувальнику АС (шкали опитувальника). Так, наприклад, при низьких показниках регуляції можна рекомендувати фізичні вправи. При низьких показниках управління психофізіологічним станом – методи саморегуляції (аутогенне тренування, медитацію, дихальні вправи тощо).

Властивістю особистості, яка відображає потенційну схильність розглядати різні ситуації як такі, що містять загрозу є тривожність. Тривожність також можна визначити як психічний стан емоційного напруження, настороженості, занепокоєння, тяжкого душевного дискомфорту, підвищеної вразливості при труднощах, загостреного почуття провини і недооцінки себе в ситуаціях очікування, невизначеності чи передчуття неясної загрози рівновазі особистості [11].

Дуже багато людей, зокрема молодих, відчувають тривогу, коли перебувають в ситуації загрози чи небезпеки. Тому для того, щоб виявити рівень тривожності серед молоді ми провели тест на визначення рівня тривожності (за Ч.Спілбергером) серед студентів І-ІV курсів педагогічного інституту. Результати ми занесли до Таблиці 2.2.

Таблиця 2.2.

Визначення рівня тривожності студентів І-ІV курсів педагогічного інституту (у %)

Курс | Рівень тривожності (%)

Низький | Середній |