в наших сучасниках; запам’ятати, що негарних людей немає, поза як кожна людина прекрасна по-своєму, треба тільки вміти побачити цю її красу. А для цього необхідно якщо навіть не любити, то принаймні поважати людину, бути у ставленні до неї зацікавлено уважним, а не байдужим. Люди, які не можуть або не хочуть так чинити, збіднюють та обкрадають самих себе, оскільки, цінуючи дрібниці, вони не помічають найголовнішого.
2.2 Краса людська та робота над собою
Є люди, про яких кажуть, що вони гарні від природи, їхня кра-са — це свого роду талант, який, проте, може стати джерелом не тільки радощів, але й смутку та навіть бід. Яскрава краса привертає підвищену увагу оточуючих, а це тішить самолюбство й нерідко по-роджує думки про свою винятковість, не змушує працювати над собою й ставитися до себе самокритично. Та ми-нає молодість, в'яне краса, й якщо людина над собою не працювала, не намагалася примножити дане їй від приро-ди, якщо в її житті не було більше нічого, крім самозако-ханості, то настають порожнеча й розчарування. Тому, мабуть, слушною є приказка: «Не родися красна, а роди-ся щасна».
Висновок
У людині, вважав А.П.Чехов, усе має бути прекрас-ним. І це не може бути подарованим їй лише природою. Слід уміти стати гарним, краса потребує праці. Слід та-кож уміти показати, підкреслити свою красу. А у цьому найважливіше — природність, добрий смак, міра, а не просто сліпе копіювання моди, не екстравагантність та інші надмірності.
Список опрацьованої
літератури
1. Мелибруда Е. Я - Ты- Мы. - М., 1986.
2. Мудрик А.В. Время поисков й решений, или Старшеклассникам о них са-мих. - М., 1992.
3. Мы живем среди людей. — М., 1989.
4. Петровский А.В. Личность. Деятельность. Коллектив. — М., 1982.