Реферат на тему:

Психологічна характеристика військової служби та військового колективу

Психологічна характеристика військової служби та військового колективу

Людина задовольняє свої життєві потреби через актив-ну взаємодію з навколишнім середовищем. Основними ви-дами людської діяльності є праця в її різних виявах і спілкування. Від них походять усі інші види діяль-ності: гра, навчання, військова служба, спорт. Спокон-вічною потребою людини, суспільства була потреба жити в мирі, спокої. Вона вимагала пошуку шляхів і засобів, у тому числі й воєнних, що гарантували б безпеку.

Військова служба у Збройних Силах — це дуже важливий вид діяльності, покликаний гарантувати наці-ональну безпеку України. За своєю суттю вона є діяль-ністю військовослужбовців з певними обмеженнями: відсутність звичних умов життя, наявність певного дис-комфорту, особлива регламентованість поведінки, звужен-ня кола людей, з якими спілкується юнак, тощо.

Військова діяльність є складовою військової служ-би. За своїм змістом військова діяльність поділяється на два види: навчально-бойову та бойову. Бойова діяльність проходить в умовах військової сутички, бою, і її кінце-вою метою є перемога над ворогом. Навчально-бойова діяльність готує військовослужбовців до можливих бо-йових дій і відбувається безпосередньо у військових час-тинах, навчальних військових підрозділах Збройних Сил України. Мета навчально-бойової діяльності — підготов-ка військових фахівців для різних видів і родів військ.

Завдання допризовної підготовки — підготувати юнаків до виконання вимог навчально-бойової діяль-ності, допомогти їм успішно адаптуватися до військової служби на початковому етапі.

Навчально-бойова діяльність у свою чергу поділяєть-ся на такі види: навчальна діяльність (заняття з військової, гуманітарної, спеціальної підготовки), бойова діяль-ність (бойове чергування, бойові стрільби, несення варто-вої служби тощо), повсякденна служба (внутрішній на-ряд, чергування в підрозділі та ін.); військові навчання, маневри, обслуговування бойової техніки, військового обладнання, зброї; різні види самодіяльності (спортивна, технічна, художня) та ін.

Військова діяльність, тобто строкова військова служ-ба, порівняно з іншими видами соціальне значущої ді-яльності характеризується високою динамічністю: швидким темпом, великими фізичними і психічними на-вантаженнями, раптовими переходами з одного виду ді-яльності на інший, а також строгою регламентацією, чіт-кою організацією, суворою дисципліною (на основі вимог військових статутів, наказів), що обумовлено необхід-ністю підтримання високої боєготовності військ.

Діяльність воїнів проходить в різних умовах: про-сторових (у полі, за пультом управління бойової машини чи установки, в бліндажі), часових (удень, уночі, в будь-який час), географічних (у горах, в морі, на півдні, на півночі), кліматичних та ін.

Військова діяльність є більш напруженою, екстре-мальною порівняно з іншими видами діяльності, їй при-таманні несподіваність, раптовість, незвичність, здат-ність руйнувати сформовані до призову стереотипи пове-дінки, створювати негативні психічні стани (тривож-ність, страх, афект, стрес, депресія). Усе це викликає у юнака суттєві зміни в організмі, а саме: зміни фізіоло-гічні (у вегетативній нервовій системі — в диханні, кро-вообігу, частоті серцевих скорочень, тиску та ін.); зміни психічних процесів (уваги, сприймання, мислення, па-м'яті, уяви, зсуви в емоційно-вольовій сфері особистос-ті); зміни функціонального рівня практичної діяльності (результативності, успішності військової служби). Ці зміни певним чином взаємопов'язані і взаємообумовлю-ють одна одну.

Військова діяльність є колективною діяльністю лю-дей, яким держава довірила найновішу зброю і техніку для забезпечення миру та спокою. Військовий колектив — це соціальна група, головною метою діяльності якої є військовий захист, оборона держави. Специфічні особливості військового колективу поляга-ють у тому, що, по-перше, його діяльність має високу суспільну значущість, яка забезпечує успішне функціонування інших колективів (трудових, навчальних, сімей-них) і суспільства в цілому; по-друге, ця діяльність де-тально регламентована і вимагає від воїнів чіткості, точ-ності, узгодженості під час виконання наказів, розпо-ряджень; по-третє, стосунки між військовослужбовцями діляться на чітко обумовлені — службові, або офіційні (регламентуються статутами Збройних Сил України), та неслужбові, або неофіційні, емоційні (виникають між вій-ськовослужбовцями самі по собі, на основі симпатій, спіль-них інтересів, нахилів, а не з волі командирів, началь-ників).

З моменту утворення підрозділу молодих воїнів у ньому починається диференціація, тобто поділ колекти-ву, внаслідок якого кожний юнак залежно від своїх здіб-ностей, моральних якостей, рис характеру займає певне місце в структурі колективу, отримує в ньому певну со-ціальну роль. Критерії такого поділу різні. Проте у біль-шості військових колективів найчастіше це — фізичні дані (сила, спритність, витривалість), моральні якості (товариськість, чесність, надійність), вольові риси (смі-ливість, рішучість), вміння спілкуватися, знаходити спільну мову з іншими. На основі цього встановлюються емоційні (неофіційні) стосунки в колективі. Найвищу сходинку соціального статусу у військовому підрозділі займає неофіційний лідер, найнижчу — той, кого не виз-нає, не сприймає колектив. Найчастіше останніми стають ті, хто слабо підготовлений до військової служби, не роз-винений фізично, не засвоїв основ допризовної підго-товки, має хворобливу уяву, не вміє спілкуватися, низь-ко оцінює свої можливості.

Й офіційні, й неофіційні стосунки воїнів у військо-вому колективі існують не відокремлено, а паралельно, одночасно і певним чином впливають одні на інших.

У колективі воїнів одного призову утворюються де-що менші за кількісним складом неофіційні групи (мік-рогрупи). Спочатку вони складаються за принципом зем-ляцтва і підтримуються розмовами про своє село (місто), місцеві події, спільних знайомих. Пізніше приводом до організації та реорганізації груп стають спільні інтереси, нахили, уподобання юнаків.

Серед воїнів одного призову стосунки здебільшого складаються безконфліктно, спокійно, на основі статут-них вимог. Значно складнішими є взаємини між вошами різних періодів служби. Якраз між ними і виникають так звані нестатутні стосунки — горезвісна «дідівщина». Вони характеризуються тим, що окремі воїни старших призовів («діди») виявляють у ставленні до молодших зневагу, зарозумілість, грубість, навіть жорстокість, трапляються випадки фізичного знущання, утисків, при-ниження гідності. Причин, що призводять до цього,