Мислення

Мислення — процес опосередкованого й узагальненого пізнан-ня предметів і явищ об'єктивної дійсності в їх істотних властиво-стях, зв'язках і відносинах.

Існують такі види мислення: діалектичне — вміння ба-чити в явищі суперечності, тенденції розвитку, зародження нових; логічне — встановлення узагальнених зв'язків між новими знаннями і раніше засвоєним матеріалом, приведення їх у певну систему; абстрактне — абстрагуван-ня від неістотних, другорядних ознак, виділення загаль-них та істотних і на цій основі формування абстрактних понять; узагальнююче — знаходження загальних принци-пів і способів дій, що поширюються на певну низку явищ; категоріальне — вміння об'єднувати поняття в класи і групи на підставі певних істотних ознак подібності; тео-ретичне — здатність до засвоєння знань високого рівня узагальнення, розуміння наукових засад і принципів роз-витку тих чи тих галузей знань, виявлення залежності та закономірності існуючих між явищами зв'язків; індуктив-не — рух думки від окремого до загального, від фактів до узагальнень, висновків; дедуктивне —рух думки від за-гального до окремого; алгоритмічне — неухильне дотри-мання інструкції, яка вказує строгу послідовність дій, що забезпечує отримання результату; технічне — розуміння наукових засад і загальних принципів виробничих проце-сів; репродуктивне — актуалізація засвоєних знань для розв'язання завдань відомого типу або виконання дій у знайомих умовах; продуктивне — самостійне вирішення людиною нових завдань на основі набутих знань, а також із використанням нових даних, способів і засобів, необхід-них для їх вирішення; системне — здатність виявляти зв'язки між науками, розуміти загальнонаукові закони, по-кладені в основу їх розвитку, мати загальні уявлення про закономірності розвитку природи і суспільства.

Учня необхідно навчити всіх цих видів мислення. Ово-лодіти ними він може лише за умови освоєння таких мислительних операцій, як: аналіз — мислене розчленуван-ня цілого на частини або мислене виділення окремих йо-го частин; синтез — мислене поєднання частин предметів або окремих його сторін, їх ознак, властивостей; порівнян-ня — встановлення подібності або відмінності між предме-тами і явищами за однією кількома ознаками, виділени-ми в певній послідовності; класифікація (систематизація) — поділ предметів або явищ за групами залежно від по-дібності чи відмінностей між ними.

Особлива роль у розумовому вихованні належить фор-муванню інтелектуальних умінь. Цьому сприяє робота з різними типами завдань: дослідницькими (спостереження, дослідництво, підготовка експерименту, пошуки відпові-ді в науковій літературі, екскурсії та експедиції з метою збирання матеріалу та ін.); порівняльними (від простіших до порівнянь, що виявляють подібність або відмінність по-нять, складних явищ); на впорядкування мислительних дій, використання алгоритмів або самостійне їх складан-ня; пов'язані з аналізом і узагальненням ознак для виок-ремлення явища в певний клас чи вид.

Успіх навчальної діяльності учнів, їх розумовий розви-ток значною мірою залежать і від рівня сформованості в них таких навчальних умінь:

Уміння читати.

Уміння слухати.

Уміння усно формулювати і викладати свої думки.

Уміння писати.

Уміння працювати з книжкою.

Спеціальні уміння.

Уміння культури розумової праці.