Одним із способів захисту від тривоги, пов'язаної з невезінням чи провиною, є перекладання вини на когось іншого. Людина не відчуває свої агресивні імпульси, проте спостерігає їх в інших, які нібито ненавидять і переслідують її. Це і є проекція.

Напрямок проекції не буває випадковим: частіше спрямовується на об'єкти, реальні якості яких відповідають спроектованим характеристикам.

Інтелектуалізація. Це спроба вийти з емоційно загрозливої ситуації шляхом обговорення її змісту в абстрактних, інтелектуалізованих термінах.

Заміщення. Воно виражається в частковому, другорядному задоволенні неприємного імпульсу якимось іншим методом.

Таким чином, захисні механізми відіграють важливу роль у подоланні тривог та стресів і трансформують їх у більш сприятливу для свідомості форму.

Подальшу теорію психоаналізу розгорнув учень Фрейда Карл Густав Юнг. На відміну від свого вчителя, який вважав, що людина живе лише бажаннями, Юнг стверджував, що поведінка людини в цілому залежить від прагнень і мети, а також від історії її життя.

Свою теорію Юнг назвав аналітичною психологією. ЇЇ суть виходить далеко за межі даного викладу. Загалом, його ідеї можна назвати більш містичними, тобто менш емпіричними, менш науково обгрунтованими, ніж теорія Фрейда. Найбільша заслуга Юнга в тому, що він класифікував людей на екстравертів та інтровертів. Обидві тенденції проявляються в одній особистості, але одна з них домінує, визначаючи інтровертовану чи екстравертовану особистість. Для фахівця-управлінця це означає, що люди контактують між собою і з навколишнім середовищем так, як їм зручно, а значить, з ними варто поводитися по-різному.

На відміну від фрейдівського психоаналізу та аналітичної психології Юнга, Альфред Адлер висунув ідею про те, що основне прагнення людини - бути бажаним лідером. Під лідерством він розумів не славу чи соціальний статус, а максимальний розвиток потенційних можливостей особистості. Теорія Адлера отримала назву "Індивідуальна психологія ".

Наслідуючи Адлера, Карен Хорні, Харрі Салліван і Еріх Фролілі визнавали важливість соціальних аспектів для теорії особистості. Всі вони розглядали особистість не лише як біологічний об'єкт, а як соціальний.

Карен Хорні встановила, що дитячі страхи можуть народжуватися на грунті несприятливих стосунків з батьками, і описала форму, в якій ці страхи можуть трансформуватися у подальших взаємовідносинах з людьми. Наприклад, дитина, котру карали, зневажали і не додавали любові, тепла та не приділяли достатньої уваги, чи , навпаки, надмірно опікали, з часом, ставши дорослою, буде прагнути завоювати владу, обожнюватиме престиж, незалежність або ж усіма силами намагатиметься досягнути визначних успіхів.

Харрі Салліван вивчав людські взаємовідносини, які формують особистість, і прийшов до висновку, що особистість -це результат міжособистісних зв'язків. Вчений Еріх фромм досліджував взаємозалежність між психічними процесами і соціальними умовами життя людини. Він зробив висновок, що деякі люди, не маючи можливості задовольнити свої соціальні потреби, стають лідерами-фанатиками. На основі цього він інтерпретував ситуацію, що склалася в гітлерівській Німеччині.

2. Теорія научіння, або біхевіористичний підхід

Як відповідь на ідеї теорії психоаналізу, а також в результаті розвитку психології як науки, була розроблена теорія научіння - біхевіоризм, друга відома школа психології, яку в своїх роботах представили І.Павлов, Д.Уотсон, Б.Скіннер. Вони розгорнули свої ідеї про те, що важливим моментом у формуванні людської поведінки є неперервний вплив

соціального оточення. На думку теоретиків даного научіння, соціальні, і особливо сексуальні ролі людей, а також більшість форм соціальної поведінки формуються в результаті спостереження за такими соціальними моделями, як батьки, вчителі, друзі, емоційно значимі люди і т.п.

Згідно з теорією научіння, особистість - це результат взаємодії індивіда з навколишнім середовищем, яке він хоче пізнати, щоб визначити, в яких ситуаціях його поведінка є адекватною і відповідає суспільним нормам, а в яких ні

Таким чином, в основі теорії научіння лежить поведінковий аспект. Вона пояснює, як можна змінювати поведінку людей залежно від дій в конкретних ситуаціях. Біхевіоризм, або теорія научіння в професійній діяльності і, зокрема, в управлінській системі, значно ефективніший за психоаналіз. Одним з основних елементів цієї теорії є концепція зміни людської поведінки, пов'язаної з умовними рефлексами. Концепція негативного і позитивного впливу на оперантні реакції має безпосередній зв'язок із проблемами менеджменту. Виграють ті управлінці, які застосовують її на практиці, попереджуючи небажану і стимулюючи бажану поведінки. У професійному середовищі існує багато факторів, які контролюються керівником і мають як позитивний, так і негативний вплив.

Існують такі види впливу:

1) заробітна плата;

2) прагнення працівника зберегти робоче ліісце;

3) престиж і статус;

4) зворотний зв'язок.

Усі перелічені види впливу можуть контролюватися керівником. Однак найбільш корисним, ефективним і бажаним є останній вид впливу - зворотний зв'язок. Зазвичай вважають, що зворотний зв'язок здебільшого існує серед людей, рівних за статусом, але, якщо керівник зуміє налагодити його з підлеглими, він може стати чудовою зброєю, яка дозволить формувати та зберігати позитивні поведінкові реакції та попереджувати негативні. Це, безумовно, матиме вплив на формування позитивного психологічного клімату у професійній групі, адже відомо, як іноді привітна посмішка керівника чи дружній потиск руки викликає у підлеглих бажання працювати краще. Зворотний зв'язок буває позитивним та негативним. Відсутність зворотного зв'язку вважається негативною стороною діяльності керівника.

3. Когнітивний підхід

Людина - це пасивне створіння, що перебуває під контролем зовнішнього середовища. Характер її реакцій на ситуації, що виникають, найчастіше визначається тією когнітивною інтерпретацією, яку дає вона сама. За Роттером (1966 p.) - те, як людина сприймає власну поведінку та її наслідки, більшою мірою залежить від особливостей її особистості. Наприклад, одні швидше всього будуть приписувати свій образ внутрішнім чинникам, а інші -зовнішнім обставинам. Роттер розрізняє людей