Контрольна робота

з філософії на тему:

ЗМІСТ

Вступ

1. Історія філософського знання

2. Міфологія

3. Первісне суспільство

4. Філософія і наука

5. Філософія і релігія

6. Суспільство та філософія

Висновки

Список літератури

1. Історія філософського знання

Філософія як специфічний феномен людської культури, хоч і має досить солідний вік — вона виникла у VII—VI ст. до н. є.,— сягає своїм корінням у темні глибини початків людської історії. Саме там, у примітивних структурах стихійного світогляду первісної людини, формувалися ті характерні моменти та особливості, що згодом стали відмінними рисами філософської форми суспільної свідомості. Філософія, таким чином, і своїм походженням, і специфікою свого функціонування найтісніше зв'язана з світоглядом, є його своєрідною формою існування.

Але що таке світогляд? У найелементарнішому розумінні слова це є найзагальніше усвідомлення людиною навколишнього світу, свого місця в ньому, свого ставлення і відношення до цього світу й до себе, своїх претензій і намірів щодо світу і шляхів реалізації цих намірів (життєвих програм). Отже, світогляд є певного роду знанням (про світ, людину і т. ін.). Водночас це не просто знання, а оцінка людиною світу і самої себе.

Ціннісний характер світоглядного значення визначає поєднанання у ньому інтелектуально-розумового компоненту з почуттєво-емоційним. Остання обставина вказує на наявність у змісті світогляду постійних спонук до активності, дії, що і надає світоглядній формі характеру життєвої програми, а самому світоглядному знанню — рис знання - переконання. Світогляд — це своєрідна інтегративна цілісність знання і цінностей, розуму і чуття, інтелекту і дії критичного сумніву і свідомої переконаності. Інтегративний характер світогляду передбачає структурну його складність, наявність у ньому різноманітних шарів і рівнів, з-поміж яких насамперед вирізняються емоційно-психологічний рівень — світовідчуття і пізнавально-інтелектуальний рівень — світорозуміння. Іноді ще вичленовують рівень світосприйняття, до якого відносять досвід формування пізнавальних уявлень про світ з використанням наочних образів (сприйнять).

Таким чином, можна говорити про світогляд як про більш-менш систематизований комплекс уявлень, оцінок, установок, що забезпечують цілісне бачення та усвідомлення світу і місця н ньому людини разом :і життєвими позиціями, програмами та іншими спонуками поведінки, активного діяння взагалі. Тим самим світогляд інтегрує пізнавальну, ціннісну і спонукально-діяльну установки людської життєдіяльності.

Всі ці функції по забезпеченню успішного функціонування специфічно людської життєдіяльності світогляд здійснює на різноманітних рівнях щодо ступеня загальності (світогляд особистості, груповий — професійний, національний, класовий тощо — світогляд, нарешті загальнолюдські світоглядні настанови), або ступеня історичного розвитку (античний, середньовічний і т. п. світогляд), або ступеня теоретичної «зрілості» (стихійно - повсякденний, «житейський» і теоретичний, філософський світогляд.

2. Міфологія

Питання про філософію реально виникає саме у зв'язку з мовою про ступені зрілості (як історичної, так і теоретичної) світогляду рік уже зазначалось, виникнення філософії, її становлення пов'язані з особливостями історично найдавнішої світоглядної форми, яка, по суті, була ровесницею самої людської історії — міфології. На самому порозі свого історичного існування, коли крізь товщу ще по суті тваринної, інстинктивної психіки ледь починало жевріти світло інтелекту, людина з подивом відчула неспокійний потяг сягнути за межі безпосередніх тваринницьких відправлень. Тьмяна думка — власне ще не думка, а ледь усвідомлюваний інстинкт — незграбно, з неймовірним зусиллям почала відриватися від поверхні безпосереднього животіння в середовищі існування. І в міру того, як відрив ставав помітнішим і значнішим, людина зачаровано і водночас з острахом спостерігала, як середовище перетворюється на розмаїтий навколишній світ, сама ж вона, власне первісний колектив собі подібних (з-поміж яких їй ще несила було виділити свою індивідуальність), перетворюється па своєрідний «фокус», «клубок», активне «ядро» зв'язків, стосунків, претензій і намірів щодо цього світу. Так народжується міфологія (від грец. мнэпт - слово, сказання) —первісна світоглядна форма, покликана забезпечити далеко не легкі вимоги існування людини на перших щаблях історичного буття.

Будучи первісною світоглядною формою, міфологія виявилася єдиною формою існування суспільної свідомості й тому містила в собі в нерозчленованому, зародковому (синкретичному) вигляді всі наступні форми суспільної свідомості — релігію, мистецтво, науку, мораль та ін., у тому числі філософію. Відмітною рисою первісної міфології була своєрідна «дифузність» її змісту, яка відображала специфічні риси первісного людського колективу — «гомінідні» (від лат. Ьото — людина). На перших ступенях людської історії ці риси належали лише первісному колективу, а не індивідуальному його членові. Вирваний з колективу, діючий окремо від нього, індивід був ще цілком твариною. Специфічно людські риси були притаманні йому лише у тій мірі, в якій він належав колективу, «розчинявся» у ньому (недаремно члени первісних колективів спершу не мали навіть індивідуальних імен, а звалися відповідно до приналежності тому чи іншому колективу — «син орла», «донька змії» тощо).

«Розмитість» якісних меж між індивідом і колективом знаходила світоглядне відображення у «розмитості» меж між образом і реальністю, думкою і дією, предметом і словом. Первісні люди уникали вимовляти назви страшних і лютих звірів, замінюючи їх іносказанням, побоюючись, що вимовлене слово (назва) автоматично призведе до появи реального звіра або іншої названої вимовленим йменням страшної істоти. Саме такі елопа-іносказання трапляються, наприклад, у «Лісовій пісні» Лесі Українки для позначення фантастичних істот — «Той, що н скалі сидить», «Той, що греблі, рве» і т. п. До речі, сам міф для первісної свідомості був не словом-оповіддю, а словом-реальністю. Первісні люди не розповідали міфи, а колективно їх «переживали», «програвали», «відтворювали» у колективних містеріях-діяннях. Саме такою (реально-діяльною, емоційно-життєвою) і була первісна міфологія, яка фактично ототожнювала об-раз-слово з