Нарешті, відносність завершеності марксистської філософії виявляється також і в тому, що її виникнення аж ніяк не «відміняє» можливості і навіть необхідності існування поряд з нею відмінних (а часто і альтернативних щодо неї) філософських позицій, шкіл, напрямів. Неминучі полеміка й дискусії, що в них вступає марксистська філософія з школами і напрямами немарксистської філософії, стимулюють розвиток філософських досліджень, змістовно збагачують їх тематику і проблематику.

Наявність у філософії великого розмаїття шкіл і напрямів, які існують в ситуації постійного діалогу між собою, є, як ми бачимо, ще однією істотною рисою філософського знання як знання світоглядного. Проте тлумачення цієї риси як «партійності філософії», що тривалий час панувало в радянській філософії, призвело врешті-решт до негативних наслідків.

Термін «партійність» був введений у філософію Леніним, і спершу він означав тривіальний факт належності тієї чи іншої філософської позиції до матеріалізму або ідеалізму. Ллє на початку 30-х рр. поняття філософської «партійності» почало зближуватися (і, зрештою, фактично було ототожнено) з поняттям класової, політичної партійності в дусі ленінської статті «Партійна організація і партійна література».

В інтерпретації Сталіна політична «партійність» набуває зловісного вузькорепресивного значення. Відповідаючи на питання членів партосередку Інституту «червоної професури» про найактуальніші проблеми філософії, Сталін в грудні 1930 р. прямо заявив: «Бити — головна проблема. Гніти по всіх напрямах, насамперед там, де ще не били». Л в 1938 р. Сталін вводить уже «теоретичну формулу» філософії як світогляду марксистсько-ленінської партії». Трагічні наслідки практичного застосування цієї формули загальновідомі. Отже, звільнення філософії з-під партійного (а нерідко й чекістського) контролю, повернення їй права на цільне й творче спілкування з відмінними точками зору..

Список використаної літератури

1 Ленін В. І. Філософські зошити. К., 1972. С. 183—184. (Повне ІІбр. творів; Т. 29).

2 Маркс К. Економічно-філософські рукописи 1844 року // Маркс К., Енгельс Ф. Твори. Т. 42. С. 86.

3 Енгельс Ф. Людвіг Фейєрбах і кінець класичної німецької філософії // Там же. Т. 21. С. 270—271.

4.Філософія Курс лекцій . Київ „Либідь” 1991р.