а) “Організація сімейної субкультури” – 88%,

б) “Організація дозвілля” – 83%,

в) “Емоційний клімат” – 79%.

Неспівпадання ролей виявлено у 64,7% всіх опитаних сімей, узгодженість ролей встановлено у 35,3% сімей респондентів.

Однією з важливих подружніх ролей є роль психотерапевта. В нашому дослідженні неузгодженість її проявлена у 79% опитаних сімей. Невиконання даної ролі партнерами веде до напруженості в сім’ї, погіршення психологічного клімату, орієнтації на розлучення, адже реалізація цієї ролі тісно пов’язана з активністю, направленою на вирішення особистих проблем партнера –вміння вислухати, виразити прийняття, симпатію, допомогти розібратись в проблемі, емоційно підтримати.

Саме по собі виникнення конфліктних ситуацій ще не означає деструктивності сімейних взаємин. Важливу роль відіграє те, як подружжя веде себе в тій чи іншій конфліктній ситуації і який характер взаємодії в конфліктах.

Найчастіше зони конфліктності в опитуваних виникають в сферах:

- прояв анатомічності одним з подружжя (54%);

- порушення рольових очікувань (52%);

- прояв ревнощів (60%).

В складному комплексі проведених досліджень для нас важливо було знати, який характер вцілому носять стосунки тієї чи іншої подружньої пари, як різні негативні фактори впливають на задоволеність шлюбом і визначити наявність можливостей проведення корекційної роботи.

Отримані дані дають можливість умовно виділити чотири групи респондентів:

1. Сім’ї з благополучним психологічним кліматом і конструктивним напрямком розвитку (12%).

2. Сім’ї з неблагополучним психологічним кліматом, але з конструктивним напрямком розвитку (8%).

3. Благополучні сім’ї з деструктивним напрямком розвитку (орієнтацією на розлучення) (36%)

4. Неблагополучні сім’ї з деструктивним розвитком (44%).

Підсумовуючи другу частину нашого дослідження, можна з впевненістю сказати, що на деструктивний розвиток подружніх відносин, неблагополучність психологічного клімату як результат орієнтованості на розлучення, найбільш вагомий вплив мають такі фактори:

Загальна незадоволеність шлюбом (98%).

Конфліктний характер одного з подружжя або наявність проблем, які породжують конфлікти (68%).

Неузгодженість ролей в сім’ї (76%).

Низький рівень психологічного спілкування між чоловіком і жінкою (76%).

Частіше всього наявність цих дестабілізуючих елементів подружнього життя призводить до ускладнення шлюбних сімейних відносин, психологічного розпаду подружжя, орієнтації чоловіка і жінки на розлучення.

Таким чином, розглядаючи орієнтацію подружжя на розлучення і виходячи з теми і завдань нашого дослідження, ми, перш за все, звертали увагу на психологічні фактори, які привели до розпаду шлюбу в тій чи іншій ситуації. Наявність соціальних факторів, таких як відсутність житла, мала заробітна платня одного з партнерів, незадоволеність роботою, вживання алкоголю, матеріальний розрахунок, віковий фактор могли б компенсуватись здоровими психологічними стосунками.

Проведене дослідження дало можливість оцінити сучасний стан розвитку сім’ї, проаналізувати особливості деструктивних взаємин на різних етапах сім’ї, розробити рекомендації та заходи щодо поліпшення якості функціонування сім’ї в сучасних умовах.

ЛІТЕРАТУРА

1. Богданович Л.А. Супружеская жизнь: гармония и конфликты. - М., Профиздат, 1990.

2. Витек К. Проблемы супружеского благополучия. - М., “Прогресс”, 1988.

3. Соловьёв Н.Я. Брак и семья сегодня. - Вильнюс: Миктис, 1977.

4. Сысенко В.А. Супружеские конфликты. - М., 1981.

5. Сысенко В.А. Устойчивость брака, проблемы, факторы, условия. - М., Профиздат, 1990.

6. Херсонский Б.Г., Дворяк С.В. Псхология психопрофилактика семейных конфликтов. - К., “Здоровье”, 1991.

7. Социально-психологические основы семейной жизни. - К., 1990.

АНОТАЦІЯ

В статті розглядають теоретичні питання функціонування сім’ї, фактор що ведуть до розпаду шлюбу на різних етапах життєдіяльності. Подані висновки, про особливості взаємин у молодому, середньому та старшому шлюбі.