Проблемні переживання і міжособистісні потяги підлітків

Наша робота присвячена вивченню міжособистісних потягів як джерелу психологічних проблем підлітків. Підлітковим проблемам присвячена велика кількість спеціальної літератури, однак необхідність підвищення ефективності психологічної допомоги підліткам, що переживають кризу дорослішання, продовжує залишатися актуальної. Ми пропонуємо й обґрунтовуємо один з нових підходів до цієї проблеми.

Наукова новизна нашої роботи полягає в тому, що в якості одного з джерел підліткових проблем ми розглядаємо міжособистісні потяги, пропонуємо класифікацію і методику вивчення потягів. Тому ми рахували доцільним більш докладно зупинитися в даній роботі на теоретичних аспектах психології потягів, а в описі підліткових проблем обмежитися нашими експериментальними даними.

Перш ніж переходити до характеристики потягів і зв'язаних з ними проблемних переживань підлітків, розглянемо зміст самого поняття “міжособистісні потяги”.

1. Психологія міжособистісних потягів.

Міжособистісні потяги вивчаються головним чином у рамках не віковий, а соціальної психології [3, 8]. Однак актуальність дослідження потягів саме в контексті психології підлітків підкреслювалася ще Л.С. Виготським [2]. Незважаючи на це, тема продовжує залишатися мало дослідженої і донині. Теоретичні передумови психології потягів закладені переважно авторами, що дотримують психоаналітичної парадигми [15], згодом ця тема одержала розвиток і в роботах представників інших напрямків психології [наприклад, див. 10].

При аналізі літератури нами було виявлено два основних підходи до розуміння природи міжособистісних потягів. Назвемо їхній умовно “потребностный” і “соціальний”.

При психологічному описі потягів у рамках першого підходу звичайно головний упор робиться або на їх недостатньо усвідомлений характер, або на тісний зв'язок з органічними потребами. Наприклад, у “Психологічному словнику” пропонується наступне визначення поняття “потяг”: це “первинний емоційний прояв потреби людини в чому-небудь, спонукання, ще не опосередковане свідомим целеполаганием” [11, стор. 48]. У монографії К. Обухівського “Психологія потягів людини” [10] поняття “потяг” фактично зведений до потреб, мотивам і установкам.

Прийнявши за основу теза про тісний зв'язок потягів і потреб, можна припустити, що міжособистісний потяг буде виникати у всіх тих випадках, коли з іншою особистістю зв'язане задоволення актуальної потреби індивіда. По суті, саме таке припущення і було зроблено ще З. Фрейдом [15]. Відповідно до його концепції, потяги виявляються спрямовані на інших людей тоді, коли вони служать засобом задоволення власних потреб індивіда. Як основну потребу, що викликає міжособистісні потяги, Фрейд розглядав сексуальну. Із сучасної точки зору такий підхід не представляється цілком адекватним (насамперед, у зв'язку зі зміною представлень про структуру потреб людини). Але розвиток розуміння міжособистісних потягів як малоосознанных емоційних проявів потреб історично йде саме від фрейдизму.

Послідовник З. Фрейда Рапапорт (Rapaport, 1960, цит. по [4]), розглядає “інстинктивний потяг” як спонукальну внутрішню психічну силу, який властиві безумовність, циклічність, вибірковість, заменяемость. Ці властивості являють собою, по Рапапорту, у більшому ступені кількісні, чим якісні характеристики потягів. Однак потяг тут усе рівно розуміється як неусвідомлюваний прояв потреб, насамперед органічних.

У вітчизняній психології потяга теж розглядаються в тісному зв'язку з потребами [напр. див. 14]. Проблема потягів підлітків зачіпалася в працях Л.С. Виготського. Структура потягів розглядалася їм у рамках проблеми спрямованості і рушійних сил розвитку психіки, що являє собою “ключ до вікового розуміння психології” [2].

Однак описаний підхід до природи потягів характерний не для всіх напрямків психології. Наприклад, у сучасній закордонній соціальній психології терміном “міжособистісний потяг” звичайно оперують автори, інтереси яких лежать в області дослідження близьких взаємин, наприклад почуття любові [18]. Їхній підхід до вивчення міжособистісних потягів, умовно названий нами “соціальний”, заснований головним чином на понятті “атракція”. Слово “attraction” дослівно переводиться з англійської мови як “привабливість”. Однак у психології це поняття трактується ширше, ніж просто міра привабливості одного індивіда для іншого. По-перше, цим терміном може позначатися як процес формування емоційного відношення, так і результат цього процесу, тобто деяка якість сформованого відношення [1]. По-друге, навіть якщо розглядати атракцію тільки як характеристику відносини, у ній усе рівно можна виділити мінімум два компоненти:

Емоція, спрямована на іншу людину.

Установка стосовно іншого як до одиничного, унікального об'єкта.

Атракція має на увазі наявність почуття, відносини до іншого і його оцінку. На виникнення і развитие атракції діє цілий комплекс причин [3], таких, як:

Властивості об'єкта атракції

Властивості суб'єкта атракції

Співвідношення властивостей об'єкта і суб'єкта атракції

Особливості взаємодії

Особливості ситуації спілкування

Культурний і соціальний контекст

Час

Виникнення і розвиток атракції завжди носить двосторонній характер і відбувається в конкретному соціальному контексті. Якщо одна людина здається іншому привабливим, то нелогічно пояснювати це тільки якимись його унікальними особливостям (а серед підлітків це дуже розповсюджена “помилка атрибуції”). Мають значення як особливості обох учасників взаємодії і їхнє співвідношення, так і середовище, у якій знаходяться ці люди, а також динаміка розвитку відносин у часі. Просте розуміння цього факту може знизити гостроту зв'язаних з емоційними відносинами проблемних переживань підлітка.

Але повернемося до поняття “потяг”. У рамках такого підходу його можна визначити як емоційне спонукання до вступу в контакт з іншою людиною, викликана виниклою атракцією.

Ми дотримуємо в даній роботі тези про тісний зв'язок потягів і потреб і будемо розглядати них стосовно до підліткового віку. Що стосується атракції, то ми виходимо з припущення, що в її основі в підлітків лежить актуальна для цього віку потреба в емоційно насичених контактах з однолітками.

Узагальнюючи вищевикладене, можна запропонувати наступне визначення поняття “міжособистісний потяг”: цей емоційний прояв потреби людини в контакті з іншою людиною, спонукання до спілкування, що не опосередковано свідомим целеполаганием.

2. Потяги і