Процес входження учня в новий для нього класний колектив.

Наповненiсть класiв в iснуючих загальноосвiтнiх школах далека вiд оптимальної. Особливо гостро проблема перевантаження навчальних класiв стоїть в мiських школах. Вона може вирiшуватись в двох напрямках: шляхом збiльшення паралельних класiв в iснуючих школах, або будiвництво нових шкiльних навчальних закладів з послідуючою комплектацією класів та нового педагогічного колективу.

Розширення територiї мiської зони, будiвництво нових масивiв та мiкрорайонiв передбачає крiм всього iншого й розширення сiтки загальноосвiтнiх шкiл. Нами здiйснена спроба дослiдити тi проблеми соцiально-психологiчного характеру, з якими доводиться зустрiчатись педагогiчному колективу школи й учням буквально з перших днiв їх спiльної дiяльностi, а в деяких випадках набагато ранiше. Цi проблеми пов'язанi з соцiально-психологiчною адаптацiєю особистостi до нових умов життя та дiяльностi.

Нова школа як об'єкт соцiально-психологiчного дослiдження може включати в себе наступнi компоненти:

- соцiально-психологiчна адаптацiя керiвництва школи, в тому числi й директора до нового педагогiчного колективу та нової педагогiчної дiяльностi;

- соцiально-психологiчна адаптацiя учителiв в новому для них педагогiчному колективi;

- соцiально-психологiчна адаптацiя учнiв в новому для них класному колективi, так як це суттєво впливає не тiльки на якiсть їх навчальної дiяльностi, а й на процес формування особистостi в цiлому (Д.А.Андреєва, Г.О.Балл, Г.А. Горбатенко, Л.І.Закутська, О.І. Зотова, І.К. Кряжева, В.П.Ларіонова і т.д.).

Практика показує, що iснує багато випадкiв, коли причиною низької успiшностi, небажання вчитися, погiршення загального психiчного стану школяра, особливо в підлітковому вiцi, пiсля переходу в новий клас являється не поганий контингент учителiв (як часто про це наголошують батьки), не негативний вплив будь-кого з нових товаришiв, а iндивiдуально-психологiчнi особливостi самого новачка, якi не дозволяють йому швидко включитись в нову спiльнiсть ровесникiв, новий шкiльний колектив.

Пiд включенiстю бiльшiсть авторiв розумiє адекватну або неадекватну участь особистостi в життєдiяльностi колективу, в реалiзацiї його мети (А.С. Крикунов, А.С. Чернишов і т.д.)

При адекватнiй участi в життєдiяльностi класного колективу у школяра проявляється прагнення дiяти так, щоб пiдтримати “органiзацiйний дух” класу, активнiсть, iнiцiативу, прагнення внести як можна бiльший вклад в колективну справу. У випадку неадекватної участi новачка в життi класу проявляється або безвiдповiдальне слiдування за колективом, що виражається в конформiзмi ("я як всi"), або байдуже ставлення до нього аж до ворожого ("Ну я вам покажу, ви мене ще взнаєте").

Можна сказати, що термiн "включення особистостi в органiзацiю" аналогiчний ряду соцiально-психологiчних понять, що вiдображають положення особистостi в колективi.

За твердженням Б.Д.Паригiна необхiдно їх вiдповiдно розводити, так як рольова концепцiя особистостi, що характеризує ролi як "... визначенi ...соцiальною органiзацiєю права i обов'язки особистостi, котрi виходять з її соцiального положення, зосереджують увагу на об'єктивнiй сторонi дiяльностi й поведiнки особистостi ...", коли "творче начало цiєї дiяльностi зводиться виключно до активностi пристосування, адаптацiї”.

Як участь в справах колективу включенiсть визначає лiнiю поведiнки учня: вiн виконує конкретнi справи, доручення, спонукає ровесникiв до виконання своїх обов'язкiв, бере участь в голосуваннi при виборi активу класу, висловлює свою думку, робить критичнi зауваження товаришам. При цьому виявляється, що в бiльшостi випадкiв саме лiнiя поведiнки характеризує його включенiсть.

Таким чином можна вважати, що включенiсть - це не тiльки приналежнiсть школяра до класного колективу, а й самодiяльнiсть його в даному колективi. Сюди вiдноситься як накопичення можливо бiльшого числа фактiв позитивної поведiнки в класi, так й певний стан, при якому новачок реалiзує загальний принцип колективiзму в конкретних справах - вiн робить бiльше, нiж вiд нього очiкують.

Зробити бiльш детальний аналiз питання про включенiсть особистостi новачка в рамках органiзацiйних властивостей класу важко ще й тому, що включенiсть, будучи результатом хорошої органiзацiї колективу в той же час сама являє собою аспект органiзацiї. Пiд поняттям включеностi особистостi школяра в новий класний колектив ми будемо розумiти не тiльки повне прийняття iндивiдом цiлей, мотивiв i цiнностей органiзацiї, але й прояв таких його особистiстних рис, котрi сприяють змiцненню колективу класу як органiзованої системи в цiлому.

В психологiї достатньо iнтенсивно дослiджуються проблеми ефективностi колективу, тобто така його активнiсть, при якiй враховуються не тiльки затрати "сукупних сил" членiв колективу, але й "зусилля групи" (К.Левiн), колективу (А.В.Петровський та iн.) як соцiальної органiзацiї.

Повна включенiсть в будь-яку органiзацiю, в тому числi й класний колектив, повинна сумiстити в собi власну активнiсть особистостi, вимогливiсть до активностi iнших членiв, а також знання й передбачення активностi всiх членiв органiзацiї, що являється основою прояву активностi i самого iндивiда. Iншими словами можна сказати, що особистiсть при повнiй включеностi її в органiзацiю може розглядатись як модель органiзацiї в цiлому, як один з показникiв якостi внутрiгрупових соцiально-психологiчних процесiв, як показник рiвня розвитку групи взагалi.

Щоб дослiдити процес включення школяра в новий для нього класний колектив нами була здiйснена спроба прослiдкувати закономiрностi формування нових класiв в залежностi вiд складу учнiв. Серед п'ятих-восьмих класiв, сформованих в нових школах міст Києва та Луцька було визначено три типи.

Дослiдження соцiально-психологiчної адаптацiї свiдчать, що в одних i тих же проблемних ситуацiях рiзнi люди адаптуються по-рiзному й з рiзним ступенем успiшностi. Подiбнi факти свiдчать про те, що повинна iснувати здатнiсть до адаптацiї або адаптивнiсть й за рiвнем володiння даною властивiстю маються великi iндивiдуальнi вiдмiнностi.

Ідея адаптивної здатностi широко застосовується в бiологiї. В наукових роботах з еволюцiйної бiологiї стверджується, що еволюцiя є не що інше як процес вироблення реакцiй пристосування, хоча вона породжує