Предмет та завдання дисципліни “Етика і психологія в роботі юриста”.

План лекції.

1. Термін “етика” походить від давньогрецького “ethos”. Предметом етики є сфера моральності – це проблеми обов’язку, свободи, відповідальності, це глибокий світ суб’єктивних переживань, ідеалів та прагнень. Це питання добра і зла, сенсу життя і ставлення до смерті, честі й гідності людини, сорому й совісті, любові і співчуття. До предмету етики належить також цілий комплекс проблем людської діяльності та міжлюдських стосунків. Етика вивчає проблемні ситуації в конкретних галузях сучасної медицини, права, національних відносин тощо.

Психологія (від грецького психе – душа, логос – вчення) – це наука про закономірності розвитку і функціонування психіки як особливої форми життєдіяльності людини. Психологія проявляється у відносинах людини з іншими людьми, з собою, з оточуючим світом. Зародження психології як науки проходило на основі філософії.

2. Однією з галузей психології є юридична психологія – вивчає психологію державно-правових явищ як цілісність, в якій органічно поєднуються психологічне і юридичне і виділяються психологічна і юридична підсистеми, що перебувають у русі, розвитку і нерозривному зв’язку. Юридична психологія вивчає також закономірності особистості та її діяльності у сфері правових відносин.

Предметом дисципліни “Етика і психологія в роботі юриста” є основні моральні категорії та моральні якості, які необхідні в професійній роботі юриста; закономірності та механізми психологічної діяльності людей в сфері різних правовідносин.

В своїй професійній діяльності юристам доводиться виясняти складні моменти, які склалися в людських стосунках, мотиви тих чи інших проступків, злочинів. Нерідко їм доводиься стикатися з такими людськими якостями, які спонукають особу до вчинення протиправного діяння – корисливість, помста, підступність, жорстокість, жадоба, кохання і ревнощі і т.д. В процесі здійснення своїх повноважень юристи спілкуються з різними людьми, які виступають як потерпілі, свідки, поняті, експерти. Вони мають різні характери, своє ставлення до оточуючого світу, індивідуальні особливості мислення, пам’яті, різний рівень розвитку. Юристи повинні все це враховувати для того, щоб правильно орієнтуватися в складних відносинах та конфліктах, з якими їм доводиться мати справу, щоб правильно побудувати власну лінію поведінки при спілкуванні з підозрюваним, обвинуваченим, потерпілими, свідками.

Крім того, юристам часто доводиться стикатися з ситуаціями, коли від них вимагається міцна витримка, значна напруга розумових та моральних сил, вміння володіти власними емоціями. Юрист повинен вміти раціонально розподілити власні сили та здібності, щоб зберегти результативність праці протягом робочого дня.

Знання етики і юридичної психології допомагає судді, прокурору, слідчому, адвокату та ін. успішно здійснювати свої обов’язки, використовуючи це знання в процесі професійного спілкування.

3. Методологія – це вчення про систему наукових принципів, форм і способів дослідження діяльності. Методологія як система має трирівневу структуру:

Фундаментальні принципи засновані на узагальнюючих, філософських положеннях, які відображають найбільш істотні властивості об’єктивної дійсності і свідомості із врахуванням навиків, набутих в процесі пізнавальної діяльності людини: принцип об’єктивного дослідження пчихіки, діалектичний, історичний, структурно-системний, пізнавальний, принцип цілісності.

Принцип об’єктивного дослідження психіки потребує вивчення психічних явищ за їх об’єктивними показниками, які виникають в процесі якоїсь діяльності. В основі цього принципу – ідея про цілісність свідомості, психіки та діяльності.

Діалектичний принцип розглядається в єдності з логікою і теорією пізнання. Він дозволяє обгрунтувати взаємозв’язок різних факторів як причинно-наслідкові відносини, що відображають реальну дійсність.

Системний принцип розглядає людину, особистості як системи, які мають певну структуру, взаємозв’язок різних елементів.

Принцип цілісності – дотримання цього принципу важливе тому, що тільки в цілісному уявленні об’єкта можна визначити його функції.

Історичний принцип – лежить в основі теорії пізнання суспільства і теорії особистості як цілісних систем, які розвиваються в конкретних історичних умовах.

Пізнавальний принцип пов’язаний із загальнофілософською теорією пізнання і є методологічною основою для інших. Він полягає у дослідженні реалізації таких важливих психологічних категорій, як відчуття, сприйняття, уявлення, мислення, пам’ять.

Індивідуально-наукові принципи визначаються особливостями тої чи іншої галузі науки: принцип детермінізму, причинної (каузальної) обумовленості психічних явищ; принцип вивчення психіки в єдності свідомості та діяльності.

Принцип детермінізму, причинної (каузальної) обумовленості психічних явищ допомагає пояснити психічні феномени закономірним впливом факторів, які передують якісь події, спричиняють її (наприклад, можна аналізувати причини і умови, які сприяють вчиненню злочинів).

Принцип вивчення психіки в єдності свідомості та діяльності. Розуміння того, що психіка і свідомість людини напротязі її життя зазнають постійного впливу оточуючого середовища і являються його відображенням, допомагає пояснити, чому та чи інша людина скоїла злочин.

Відповідно до мети дослідження конкретні методи поділяються на три групи:

а) методи наукового дослідження, за допомогою яких вивчаються психічні закономірності людських відносин, які регулюються нормами права;

б) методи психологічного впливу, які застосовуються посадовими особами, що ведуть боротьбу зі злочинністю;

в) методи судово-психологічної експертизи (метод психологічного аналізу кримінальної справи, метод судово-психологічного інтерв’ю).

За способами дослідження методи бувають: спостерігання, анкетування, інтерв’ю, лабораторний експеримент та ін.