маскулінности. У противному випадку в них досить рішучості, щоб вийти з гри в знак протесту. Якщо в групах хлопчиків отримання престижної чоловічої ролі вимагає визначеної боротьби із суперниками і доказу своїх прав на неї, то в групах дівчаток подібні ролі віддаються легко, при першому бажанні. На етапі формування статеворолевої поведінки, часто всупереч старанням дорослих, відчуття приналежності до іншої статі наділяється в відповідні форми статеворолевої поведінки, і транссексуалізм одержує більше можливостей для прояву. На цьому етапі поводилися як діти протилежної статі і переважно грали з дітьми іншої статі 63% хлопчиків і 92% дівчаток; надавали перевагу іграм, характерним для протилежної статі, 67% хлопчиків і 92% дівчаток; соромилися роздягатися в присутності осіб одної з ними статі 60% хлопчиків і 46% дівчаток; переодягалися в одяг іншої статі іноді 37% хлопчиків і 23% дівчаток, постійно 46% дівчаток; чітко усвідомлювали свою приналежність до протилежної статі 90% хлопчиків і 100% дівчаток.
У цьому віці діти з властивим їм максималізмом самозатверджуються в ролі протилежної статі, звичайно, не уявляючи собі юридичних, соціальних і медичних наслідків такої поведінки. Етап формування психосексуальних орієнтації при транссексуалізмі ще більш складний і
відповідальний, чим при нормальному становленні сексуальності. Його початок приходиться на пубертатний період, коли досягає максимуму розвиток вторинних статевих ознак і статевих органів, а також відбувається формування статевого потяга. З початком активного функціонування статевих залоз різко наростає відчуття приналежності до протилежної статі, життя у "чужому" полі перетворюється в катування, носіння одягу іншої статі стає усе більш постійним. Вкрай гостро сприймається пацієнтами розвиток статевих органів і вторинних статевих ознак, тому що вони свідчать про статеву приналежность до "далекої" статі і є доказом їх "неправильної" поведінки. Дівчину турбує збільшення молочних залоз, і вони їх туго бинтують, на ніч прив'язують до них лід, заморожують "штучним льодом" чи хлоретилом. Юнаки обтяжливо переживають ріст статевих органів, появу волосся на обличчі, перші ерекції. Для запобігання ерекцій статевий член перев'язують і фіксують до промежини за допомогою цілих систем з бинтів і шнурочків. У 18% випадків юнаки-транссексуали зважуються на самооскоплення: ампутацію статевого члена чи повну кастрацію.
Абсолютно всі "ядерні" транссексуали стенічно прагнуть до зміни статі кожним, навіть облудним шляхом. На етапі формування психосексуальних орієнтації зміни тільки паспортної статі виявляється недостатньо і потрібно повне визнання навколишніми транссексуала як представника усвідомленої ним статі.Формування статевого потяга в більшості випадків транссексуалізма відповідає статевій самосвідомості, тобто в жінок з чоловічою аутоідентифікацією, воно виникає до жінок, а в чоловіків з жіночою аутоідентифікацією - до чоловіків. Зовні подібний потяг сприймається як гомосексуальне, але по суті таким не є, оскільки в згоді з статевою самосвідомістю спрямовано на протилежну стать.
Чоловіки-транссексуали надають перевагу як для партнерів, гетеросексуальних чоловіків і відкидають думка про те, що їхня статева активність гомосексуальна.
Зате зв'язок з жінкою сприймається ними як протиприродний, гомосексуальний. Більшість транссексуалів (53% чоловіків і 61% жінок) вступають у статевий контакт із представниками одної із ними паспортної статі. Можливе формування статевого потяга і до представників протилежної статі, але його, мабуть, потрібно розцінювати як гомосексуальне, хоча зовні воно виглядає гетеросексуальним. З представниками протилежної статі намагаються вступити в контакт 20% чоловіків і 8% жінок. Жінки надають перевагу партнерам одної з ними статі, але виявляють меншу сексуальну активність, чим чоловіки-транссексуали. "Ядерні" варіанти транссексуалізма практично не залежать від впливів мікросоціального середовища і без зміни статі адаптації не піддаються. У протилежність їм "крайові" форми відрізняються м'якістю плину і оцінюються як зовні компенсовані і соціально адаптовані при збереженні в той же час у пацієнтів відчуття приналежності до протилежної статі. В основі "крайових" варіантів лежать менш грубі,іноді значно зм'якшені порушення статевого диференцювання структур мозку в пренатальному онтогенезі.
Можна виділити два варіанти компенсації і соціальної адаптації транссексуалів.
Компенсація по конформному типі обумовлена особливостями особистості,перевизначає велику залежність від норм і установок мікросоціального середовища й одночасно досить легку і швидку корекцію порушень поведінки звичайними виховними мірами. У цих випадках компенсація і адаптація тримаються тільки на самоконтролі пацієнтів, їхній безперервній боротьбі з порушеною статевою самосвідомістю і сексуальністю, що пробуджується.
Транссексуалізм, компенсований по конформному типі, починається з прагнення дитини затвердитися в іншій статі, носити відповідний одяг.
Однак спроби заявити про свою приналежність до іншого статі звичайно придушуються дорослими, і поведінка дітей стає зовні адекватною. Їх статева самосвідомість не змінюється, транссексуалізм "інкапсулюється", але залишається стрижнем особистості й обумовлює постійну боротьбу між прагненням до поведінки, що нав'язується навколишніми, і подавленими біологічними мотиваціями. На етапі формування статеворолевих установок порушена статева самосвідомість позначається повною мірою і визначає вибір ролі, що знаходить висвітлення в іграх, властивих протилежній статі. Статевий потяг формується також під впливом статевої самосвідомості, але в силу прихильності "крайових" транссексуалів цього типу соціальним нормам, лібідо, спрямоване на представників одної з ними паспортної статі, несумісне з припустимими поведінками, довго не реалізується і затримується на фоні вироблення установки еротичної чи навіть платонічної стадії, що частіше зустрічається в жінок. Довгі роки може тривати дружба двох жінок,