Давньоримська імперія, досягши апегею своєї могутності величі за Цезаря й Августа, під впливом багатьох причин по-ступово стала занепадати і розкладатися. Все почалося з того, що дружина імператора Клавдія, Валерія Мессаліна, почала роз- пусне життя. Вона була дуже вродлива, жіночна, хтива і непри- ховане розпусна. Клавдій дивився крізь пальці на жінчину пове- дінку. Він хотів залишитися в пам'яті людей мудрим і справедли-

вим імператором. Але Мессаліна навіть у розпусті переступала дозволену межу. Не розлучившись з імператором, влаштовує бучне весілля і виходить заміж за одного зі своїх коханців. У Клавдія не витримали нерви, і він наказав убити Мессаліну та її коханця...

Залишившись удівцем, він просить сенат підібрати йому мо- лоду, вродливу, а головне, порядну жінку. Подаються різні про- позиції. Імператор зупиняє свій вибір на гарній і розумній патри- ціанці, своїй небозі Агрпппіпі. Але римський звичай суворо забо- роняв шлюби між близькими родичами. Нехай сенат накаже мені одружитися з Агриппіиою, і я підкорюся. Так і сталося. Молодша на тридцять років від Клавдія, Агриппіна вже два рази булла заміжня і в неї від попередньої о чоловіка росте син Доміцій, а в Клавдія – син Британнік. Агрнппіна починає заправляти всіма справами Римської держави. Вона повертає з заслання відомого мудреця і письменника Аннея Сснску і просить його стати вихователем Доміція. Відтак переконує свого чоловіка-дядька, щоб її син одружився з погодонькою Октавією в інтересах імперії. Таким чином зять урівнюється у правах на престол з рідним сином Клавдія. Агрнппіна підсипає в улюблену страву Клавдія смертельну отруту і добивається, щоб сенат проголосив новим імператором Риму її сина Доміція, якому в той час було 17 років. А поки син змужніє, Агриппіна вирішує навести лад у Римі.

Домініцій мав ще одне ім'я – Нерон. Опріч подвійного імені, у нього було і друге обличчя. Він відразу ж на очах у всіх, у тому числі й своєї дружини Октапії, починає роман із вродливою вільновідпущеницею, не байдужий також і до хлопчиків і на оргіях, як жінка, віддається чоловікам. Новий імператор подає приклад неймовірної розбещеності 1'ромадянам і рабам Риму. Мати вже не в змозі вплинути на сина, який постійно бере участь у диких оргіях, бродить переодягнений вулицями Риму і, як звичайний розбійник, грабує людей, одержуючи від цього велике задоволення.

Агриппіна нагадує Неронові, що у Римі є людина, яка має більше прав бути імператором, ніж він. І невдовзі Британніка отруїли. Мати здогадується, що настає і її черга. І вона не помилилася.

За що Бог покарав Агриппіну? За те, що вона вийшла заміж за старого нелюба Клавдія. Вона дістала владу, багатство, зовнішній блиск. Але в ній умерла людина, а значить, можливість кохати і бути щасливою. Так уже влаштовані люди: справжнє щастя їм дає тільки любов, причому не має значення до кого: до чоловіка чи дружини, до дитини чи матері, до людей узагалі чи навіть до наших молодших братів - тварин. Агриппіпа належала до людей, які, коли навіть когось і люблять, то тільки для власної користі. Навіть рідний син був потрібний їй лише як жива сходинка до вершини влади. Всю брудну роботу вона виконала заради сина, сподіваючись, що Анней Сенека виховає його розумним, добрим, з чистою душею. Але що міг зробити вчений, якщо мати на очах у Домініція творила тільки зло? Брудної чистоти не буває. Хто підняв меча - від меча і гине. Убиту Агриппіну поховали без почестей. Нерон навіть заборонив поставити пам'ятник на її могилі. Згодом настане Неронова черга. В цьому житті за все треба розплачуватися.

Здебільшого чоловіки бояться жінок. У всі часи цей страх змушував чоловіків принижувати своїх дружин - перед сильним завжди винен слабший. Тож найкраща насолода для жінок – бути вільною.

Жінко, твої очі бачать світ інакше, ніж ми.

Жінка - міст, жінка - стрибок, жінка - дорога

І плід любові й ніжності.

Жінко, твої розкриті руки наповнені

Могутньою силою затишку, притулку й комфорту.

Але ми не змогли зрозуміти твоєї сили,

І твій плач

Скритий у мовчанні

І блукання у пітьмі.

Жінко, живи вільно і незалежно.

Цього вірша написав Генеральний директор ЮНЕСКО, док- тор біохімії, член іспанської Королівської академії медичних наук, член Всесвітньої академії наук і мистецтв Федеріко Майор.

Психологи вважають, що для щастя подружньої пари ми по- стійно шукаємо свого ідеалу, який вигадали ще в дитинстві. І на- решті усвідомлюємо, що жодна людина повністю не відповідає цьому ідеалові. Часто запитуючи, чому немає ідеальних людей, забуваємо просту істину, що наші хиби і вади – це продовження наших позитивних якостей. Адже навіть позитивні якості людини мають свій зворотний бік.

Вас захоплюють мужні люди твердої цілеспрямованої вдачі? Тоді будьте готові до того, що не побачите у них чуйності, сенти- ментальності, а інколи зустрінетеся з їхньою жорстокістю, неба- жанням рахуватися з іншими. А добрі й чуйні люди м'якої вдачі можуть розчарувати вас слабкою волею і