І ще одне праві шо, яке повинно запам'ятати подружжя: у суперечці ніколи не слід «відіграватися на тілесних недугах партнера й особливо акцептувати увагу на інтимних моментах вашого життя». Все цс може поглибити конфлікт, і ніякі подальші вибачення та бажання відновити подружнє життя вже не допоможуть.

Згадайте, як виходили ви заміж. Тоді ваш партнер був для вас найкращий. Нехай же він залишиться таким на все життя. Тоді й сварок буде набагато менше.

' Белагов С.А. Девять правил ссоры супругов. // АИФ. Украина.– 2000. - №7.—с.ЗО.

3.Розділ. Випробування на стійкість подружжя .

Гарна сім'я та, в якій чоловік і дружина

вдень забувають про то, що вони коханні.

а вночі - про те, що вони подружжя.

Ж. Роспіан

Природа, створившії людей такими, яки-

ми вони е, подарувала їм велику в тіху від

багатьох лих, наділивши їх сім'єю і бать-

ківщиною.

Н. Фосколо

Удвох ми утворюємо множину.

Фотохудожшгк Едвард Стайхен відібрав для свого альбому фотографії з Канади, Китаю, Нідерландів, Німеччини, Італії й Америки. Об'єднувало ці знімки тс, що зображені на них чоловік і дружина не дивляться одне на одного, як на всіх інших числен- них світлинах, що були на виставці «Сім'я людей» у 50-х роках у

Нью-Йорку. Заслуговує на увагу те, що чоловік і дружина напро- чуд подібні одне до одного. І не лише виразом обличчя або мане- рою триматися, але навіть гримасами обличчя. Немов фотохудожник хотів сказати: ось що буде, коли ви стільки років проживете разом. Гадаєте, іцо кожне із вас ще окрема особистість, а насправді непомітно для себе ви перетворилися на якусь двоєдність. Що це було? Романтичний ідеал фотомайстра? Чи ідеал 50-х років? А може просто констатація того, що сіасться з подружніми парами у всі часи й за будь-якого соціального ладу?..

Приблизно в той же час американський дослідник Р. Келлі завершив експеримент. Упродовж 20 років він спостерігав і регу- лярно тестував 300 подружніх пар - від заручин до 1955 року. 20 років жили разом 165 пар. Декілька років тому експеримент Келлі взяли за основу американські вчені Ґ. Каспі, М. Хербнер і Б. Озер. Вони хотіли встановити, чи люди після тривалого спільного проживання подібні одне до одного й у психологічному плані.

Дослідження показало, що у своєму виборі ми надаємо пере- вагу партнерові, який не дуже відрізняється від нас – ні фізичною привабливістю, ні здібностями, ні рівнем інтелектуального розвитку і темпераментом. Такий партнер викликає довіру. Він здебільшого походить із того ж соціального середовища, орієнтується, відповідно, на ті ж життєві ідеали і з найважливіших питань думку має, аналогічну з нашою. Він і вона, як правило, мають такий же освітній рівень. У 20-річному експерименті Р. Келлі перше тестування пар проводилося відразу ж після заручин. З допомогою Р. Ксллі сучасні вчені спробували одержати відповідь на питання, чи існує схожість партнерів на ранній стадії, а якщо існує, чи стимулює вона подальше співпадання поглядів і звичок, які міцно цементують подружні стосунки?

Досліджувалося співпадання поглядів у п'ятьох сферах со- ціальною життя: економічній, естетичній, політичній, релігійній і теоретичній. До останньої ділянки належали питання, що стосувалися шлюбу: подружньої вірності, сексу до шлюбу, загальних інтересів і занять у щшобі, норм і правил повсякденного життя (в тому числі домашнього господарства і виховання дітей). Результати виявилися позитивними й ніяк не сенсаційними: 36 відсотків заручених пар мали подібні погляди на соціальні цінності, а 21 відсоток опитаних сході їлися у поглядах па шлюб.

Через двадцять років спільного житгя, здавалося б, Мали відбутися якісь особливі зміни. Одначе, на диво дослідників, і через двадцять років ці показники були приблизно такі ж. Наче нічого не змінилося . То що ж є основою міцного шлюбу, якщо не єдність поглядів і звичок? Учені дійшли висновку, що найміцніше цементує шлюб спільно набутий життєвий досвід .

' Сатир В. Как строять себя и свою семью / Перевод с английского. М: Педагогика. 1992.

І навіть не досвід сам собою, а спільне долання малих і великих конфліктів. Взяти, хоча б відпустку – пробний камінь для багатьох подружніх стосунків. У більшості спогадів про спільну відпустку переважають розповіді про те, як негідно поводив себе партнер, як через нього (неї) посіійно виникали конфлікти і через які сімейні сцени довелося пройти. Чому ми так любимо згадувати складні хвилини та всякі негаразди сімейного життя, чому в наших розповідях про відпустку так багато всяких невдач і неприємностей, пишно прикрашених нашою фаіп-азісю, немов би по них ми тільки й їздили? Чи не тому, що всі ці невдачі й неприємності ми успішно подолали? І тут важливий не жалюгідний перелік негараздів, іцо випали на нашу долю, а тс, що ці негаразди ще дужче нас зріднили.' Розділена неприємність, не кажучи вже про горе і справжнє нещастя, створює між подружжям міцний зв'язок. І чим більше негативних спогадів про сумісне життя, тим цінніша перемога над їх подоланням. І тим більше схожі ваші обличчя на фотографіях.

Сваритися теж треба вміти. Не часто в наші дні чуємо: «У нас такі гарні стосунки, ми ніколи не сваримося». А тут же згадуєте вранішню сварку за сніданком, яку почали ні з того, ні з сього, і ще багато іншої о, без чого іі день здавався б