Психологічні аспекти творчого процесу та їх реалізація на уроках літератури

Інтерес до літератури, до творчості письменників залежить не тільки від форм подачі учбового матеріалу, а й від того як на уроках стимулюється самостійна творчість учнів. Ефективним можна вважати такий урок який дає учням не тільки міцні, осмисленні лі-тературні знання, а також необхідні навички творчої самореалізації. Творчість це сполучення безлічі дрібних речей в одне більш або менш велике довершеної форми, за допомогою власної фантазії. В її основі лежать принципи індивідуалізації - оригінальність та неповторність. В загальному розумінні їх дія полягає в тому, що в фантазії створюється продукт, який все більше виражає об'єктив-ні та предметні якості дійсності в індивідуальній своєрідній формі.

Отже, дані принципи лежать в основі творчої діяльності людини і розкривають форму і зміст індивідуального бачення.

Ознака новизни, як ознака творчості не буде надто відносним, формальним поняттям, якщо розглядати її в ракурсі неповторних сполучень. Вони є результатом творчого, самостійного пізнання дійсності суб'єктом. Людина намагається уявити річ такою, якою во-на є сама по-собі, весь час відкидаючи свої суб'єктивні міркування, наповнюючи образ предмета його власним об'єктивним змістом.

Фантазія літератора відтворює події в певній системі, ком-позиції образів, які служать певній меті і підпорядковані певній логіці. Але подія в художній інтерпретації побудована так, що вона показує одиничне явище і разом з тим відбиває типові характери, обставини, вчинки. При цьому саме одиничне піднесене до типового, але так, що при створенні образу і при його естетичному пережива-нні виступає насамперед індивідуальне явище. В протилежному випад-ку сила художньої правди зникне. Художня фантазія не задовольняється абстрактною необхідністю. Вона повинна дати цій необхідності конкретний чуттєво-образний індивідуалізований вираз. Саме в цьому події твору отримують своє вільне розкриття, оскільки сприймаючи та уявляючи їх читач як би переноситься в епіцентр цих подій, стає співучасником, свідком, незримим актором, героєм. Даний ефект присутності можна назвати перенесення в зображуваний світ. Справжня художність твору полягає не в штучному нав'язува-нні перепетій твору, а в правдивому, природному, невимушеному ознайомлені читача з подіями. Дійсний письменник показуючи подію в образній формі і не надаючи їй осмисленої інтерпретації, спонукає інших людей, що читають даний твір, відшукати її суть. Цим самим він спонукає читача зрозуміти ідею твору, використовуючи при цьому різноманітні літературні прийоми. Ось чому сприймання художньої книги вимагає від читача розумової праці, щоб уявити повноцінний образ дійсності очима творця.

Там де немає роботи по створенню цілісного образу, там не-має художньої уяви і розуміння творчої думки. Суть уявлення лі-тературних подій полягає в їх розумінні. Людина, яка творить має в своїй уяві цілісний образ в єдності його сторін, визначень, структури. Вона обирає лише різні способи Його зображення, нада-ючи іншій людині-читачу можливість зрозуміти, образно відтворити, доповнити його новими елементами.

Написання літературного твору вимагає від майстра слова екс-периментальної творчості. В процесі цієї творчості письменник вводить на сторінки свого твору певні персонажі, наділяє їх зов-нішніми і внутрішніми рисами, комбінує обставинами подій, вибирає з певної групи людей з найбільш виразними характерологічними властивостями та концентрує їх в одному герої. Вінцем цієї діяль-ності є художній образ, що максимально наближений до реальності. Він являє собою багатограну живу модель, що вступає в тісні взаємовідношення з дійсністю.

Володіючи здатністю фантазувати людина може уявно змінюва-ти сюжети в потрібному напрямі. Випробовування на життєздатність різних відношень та інші літературні перепетії читач сприймає безпосередньо читаючи сам твір. Завдяки цьому сюжети твору ожива-ють в тому напрямі, в тому ключі, в якому хотів автор твору. При цьому майстер слова розкривай їх внутрішню сутність в таких ком-бінаціях, про які пересічний читач навіть не здогадується. Вирішальну роль в творчому процесі відіграють вигадка та інтуїція. Мало спостерігати, вивчати, знати, необхідно ще й "вигадувати", створювати. Створення нового, неповторного за змістом з безліччю різноманітних фактів основа творчого процесу.

В кожному творі є своя система, композиція, які служать пев-ній меті підпорядковані певній логіці. За допомогою цієї системи письменник демонструє своє бачення. Разом з тим він виконує функцію висловлювача тих хто не може і не вміє висловлюватись самостійно. Читаючи твір читач в слові літератора знаходить себе, свої думки, висловити які в такій формі вони не можуть. В більшій чи меншій мірі це відноситься до кожного літературного твору.

Схильність до самовиразу властива всім людям так само як і творча уява. Її прояв у різних людей відбувається по різному і залежить вона від об'єктивних і суб'єктивних причин. У письменника (людини з багатою фантазією) творча уява набуває особливої сили і є необхідним додатком до його життя. Особливо це яскраво проявляється в фантастичних творах де світ змінюється та підпорядковується іншим законам буття і цим самим наближають його до тієї гармонії про яку мріє людство.

Отже, фантазія письменника на довільну тему є одним із способів розкриття дійсності і зображення її в нових, до цього не ба-чених формах.

В літературній фантазії слова беруться не в їх звичайному значе-ні, а у звільненій формі. Вони "відмежовані", "зміщенні" , "вихопленні" та вільно літають на фантастичному небосхилів Цим самим створюються оптимальні умови для появи на світ нового лі-тературного твору. Матеріалізація творчої думки на папері відбуває-ться не стихійно а планомірно. Її активізатором виступає уява. Ана-ліз та синтез творцем реального світу допомагає йому побачити проблеми там, де інші їх не бачать. Творча уява