Психологічні особливості взаємин молодого подружжя у кризовий період

Одним із складних періодів шлюбу є період подружнього стажу від чотирьох до семи років. Саме на цей період припадає загострення всіх проблем молодої сім’ї.

Особливості і типологія подолання кризи в молодих подружжях є недостатньо вивченими. Крім того, не вирішено питання про стандарт реагування на подружню кризу.

Особливості і типологія подолання кризи в молодих подружжях є недостатньо вивченими. Крім того, не вирішено питання про стадії реагування на подружню кризу.

Нами досліджено 100 дисфункційних сімей, котрі звернулися за консультативною допомогою. Ці сім’ї були проранговані по рівню подружньої адаптації. В якості критерію подружньої адаптації/дезадаптації слугував список Sprenke, B.L.Fisher (1980 цит. по [5, С.156-157]), який складається з параметрів згуртування сім’ї і сімейної адаптації. На основі цього списку нами було складено опитувальник діагностики рівня подружньої адаптації. Цей опитувальник складається з 17 стверджень, з якими обслідуваний повинен погодитись чи не погодитись. Причому, подружня адаптація включає дві складові: 1) згуртування сім’ї і 2) власне подружня адаптація.

Потім подружжя заповнювали опитувальник А.С.Кочаряна [2,3] “Реакції подружжя на конфлікт”, котрий включає наступні шкали: неконструктивні установлення на шлюб (НУ), депресія (Д), протективні механізми (ПМ), дефензивні механізми (ДМ), агресія (А), соматизація тривоги (СТ), фіксація на психотравматуючих ситуаціях (Ф). Виявилось, що при нарощуванні дезадаптованості підвищується роль таких реакцій як неконструктивні установки, агресія (“гаряча”, в основі якої лежить гнів), депресія, фіксація на психотравмі. Чим вищий рівень подружньої адаптації, тим вища “включеність” таких шкал опитувальника як протективні і дефензивні механізми, а також соматизація тривоги. Особливо така динаміка спостерігається в тих подружніх парах, які бажають зберегти шлюб. Таким чином, нами підтверджена гіпотеза А.С. Кочаряна [2,3] про існування двох “ліній” реагування на подружній конфлікт: 1) в першу чергу - це ситуативна реакція, пов’язана з адекватним емоційним залученням когнітивно-емоційних структур - неконструктивних установок на шлюб, агресії, депресії і фіксуванні на психотравмі; 2) надалі - це залучення в конфліктну взаємодію особистісних структур - захисних механізмів - протективних і дефензивних, а також соматизації тривоги.

Слід відмітити, що виникнення гніву, депресії, тривоги і т.п. на першому етапі виявляється цілком нормальним. Ці реакції подружжя повністю виходять з структури ситуації. При переході конфлікту у хронічну стадію відбувається включення особистісних утворень в тканину конфлікту - в першу чергу захисних утворень особистості.

Методом крайніх груп (32% розподілу) були виявлені ті подружжя, у яких були найнижчі показники подружньої адаптації (тобто 32 чоловіка і 32 жінки). Це були ті подружні пари, і ті з подружжя, які єдиним виходом з ситуації, що склалася, бачили розлучення. Вони не бажали більше жити разом. В таблиці 1 представлені середні і стандартні відхилення розподілу показників по окремим шкалам опитувальника “Реакції подружжя на конфлікт”.

Таблиця 1.

Вираженість показників по окремим шкалам опитувальника “Реакції подружжя на конфлікт” в осіб з вираженою подружньою дезадаптацією.

Стать | НУ | Д | ПМ | ДМ | А | СТ | Ф

X | S | X | S | X | S | X | S | X | S | X | S | X | S

Чол. | 77,8 | 6,34 | 43,2 | 6,84 | 36 | 6,24 | 36,8 | 5,3 | 40 | 8,85 | 76,3 | 8,97 | 77,2 | 7,6

Жін. | 76,5 | 6,21 | 42,1 | 6,03 | 35,1 | 6,43 | 34,3 | 5,41 | 38,3 | 6,42 | 81,2 | 6,45 | 79,3 | 7,4

Примітка: Х - середнє значення розподілу по шкалі.

S - стандартне відхилення розподілу показників по шкалі.

Аналіз крайніх типів подружньої дезадаптації у чоловіків і жінок дозволяє виділити третю форму реагування на подружню кризу. Видно, що високі показники виявляються по трьох шкалах: неконструктивні установки на шлюб (НУ), соматизація тривоги (СТ), і фіксація на психотравмі (Ф). Таким чином, при вкрай напружених конфліктах протективні і дефензивні, а також емоційні реакції (депресія і гнівна агресія) мають низькі показники. Це означає, що психологічні захисти, пов’язані з збереженням шлюбу, стають неактуальними. Але це не означає, що психологічні захисти взагалі не функціонують. В даному випадку психологічні захисти мають іншу мішень - психічне здоров’я, а не подружню адаптацію. Людина не може “тримати” високонапружені негативні емоції (депресію і гнівну агресію) без загрози для всього психічного апарату. Тому в даному випадку прослідковуються наступні типи захистів: соматизація тривоги і заперечення негативного емоційного досвіду. Заперечення проявляється в зниженні показників по шкалах, які відображають вираженісь емоцій - депресії і агресії. Особливо хочеться підкреслити, що у використовуваному опитувальнику шкалу агресії складають саме “гаряча”, або гнівна агресія, а не “холодна”, інструментальна агресія. Тому практично шкала агресії тотожна шкалі гніву. Заперечення цих емоцій і їх соматизація свідчать про синергізм двох механізмів психологічного захисту - запереченні кризового досвіду і соматизація тривоги. Мішенню цих механізмів є психічна адаптація, збереження психологічного здоров’я. Разом з тим, загальний профіль по шкалах методики “Реакції подружжя на конфлікт” є суперечливим - з одного боку, високі показники по неконструктивних установках на шлюб і фіксація на цьому травмуючому досвіді, а з іншого - заперечення негативного досвіду і негативних переживань на рівні емоцій.

Отже, нами виявлена ще одна форма реагування на подружню кризу - трансформація направлення функціонування механізмів захисту. Якщо на першому етапі - мішенню захисних процесів є саме