“розуміння літературного пейзажу”. Не володіючи конкретним змістом указаних термінів, неможливо розкрити зв’язок розуміння і перетворення в художніх описах природи. Саме тому на початку даного дослідження пропонується і обрунтовується якісно інший підхід до характеристики розуміння і, у відповідності з цим, виясняються особливості розуміння пейзажів. Характеристика розуміння, яку ми пропонуємо, дає можливість по-новому подивитись на його роль в літературно-творчому процесі. Зокрема, дозволяє уяснити його місце і значення в формуванні образів.
Процеси уяви не є чимось однорідним і аморфним. В перетворенні дійсності і в формуванні образів є певні послідовні етапи. І для того, щоб дізнатися, чому в одному випадку образ виходить оригінальним і яскравим, а в другому - позбавлений індивідуального забарвлення, чому в одному випадку образ відповідає життєвій правді, а в другому - перекручує її, мало встановити в загальному вигляді залежність якості перетворення від розуміння. Для цього необхідно виявити загальну сферу формування образів і зробити процеси перетворення більш або менш відкритими. Це зробити досить важко. На результати перетворення мають вплив не лишеспецифічні функції уяви і її зв’язок з розумінням, але й взаємодія уяви з найрізноманітнішими процесами, з будь-якою особливістю психіки. Наприклад, взаємозв’язок уяви і пам’яті, “взаємозалежність мислительних процесів і уяви” і ін.
Недостатня кількість тих або інших знань, умінь, відсутність деяких навичок логічного мислення і образної мови, бідність емоційних переживань - все це по-різному впливає на окремі компоненти способу перетворення. Те, що є суттєвим для відбору, може виявитися менш суттєвим для систематизації і обробки і навпаки. Для розуміння вихідної ситуації і мети перетворення також необхідно певні знання, уміння, мислительні і інші процеси.
Співвідненсення різних рівнів розуміння вихідної ситуації і цільової установки з кожним із указаних компонентів способу перетворення як відбір, систематизація допомагає виявити причини, в зв’язку з якими порушується осмисленість, об’єктивність і художність образів. Знаючи основні компоненти способу перетворення і розуміючи причини недоробки образу, можна в певній мірі впливати на процеси уяви, керувати їх розвитком.
ЛІТЕРАТУРА
Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. М., 1940.
Никифорова О.И. Восприятие художественной литературы школьниками. М., 1959.
АНОТАЦІЯ
У даній роботі зроблена спроба виділити основні компоненти способу перетворення в процесі створення художніх образів. Такими були: відбір, систематизація і обробка матеріалу у відповідності з визначеною цільовою установкою і вихідною ситуацією. Пропонується і обгрунтовується якісно новий підхід до характеристики процесу розуміння, який дає можливість по-новому подивитися на його роль в літературно-творчому процесі. Розкривається проблема взаємодії уяви і розуміння, а також взаємодія уяви з будь-якою особливістю психіки.