спонукує діяти, і об'єкт, що виступає як чи знаряддя перешкоди, так сказати, рівноправні. Інша справа — усвідомлення об'єкта як мотив. Парадокс полягає в тому, що мотиви відкриваються свідомості тільки об'єктивно, шляхом аналізу діяльності, її динаміки. Суб'єктивно ж вони виступають тільки у своєму непрямому вираженні — у формі переживання бажання, бажання, прагнення до мети. Коли переді мною виникає та чи інша мета, то я не тільки усвідомлю її, уявляю собі її об'єктивну обумовленість, засоби її досягнення і більш віддалені результати, до яких вона веде, разом з тим я хочу досягти її (чи, навпаки, вона мене відвертає від себе). Ці безпосередні переживання і виконують роль внутрішніх сигналів, за допомогою яких регулюються процеси, що здійснюються. Суб'єктивно виражається ж у цих внутрішніх сигналах мотив прямо в них не міститься. Це і створює враження, що вони виникають ендогенно і що саме вони є силами, що рухають поводженням.
Усвідомлення мотивів є явище вторинне, виникаюче тільки на рівні особистості і постійно відтворюється по ходу її розвитку. Для зовсім маленьких дітей цієї задачі просто не існує. Навіть на етапі переходу до шкільного віку, коли в дитини з'являється прагнення піти в школу, справжній мотив, що лежить за цим прагненням, схований від нього, хоча він і не утрудняється в мотивуваннях, що звичайно відтворюють знане ім. З'ясувати цей справжній мотив можна тільки об'єктивно, «з боку», вивчаючи, наприклад, гри дітей «в учня», тому що в рольовій грі легко оголюється особистісний зміст ігрових дій і, відповідно, їхній мотив. Для усвідомлення дійсних мотивів своєї діяльності суб'єкт теж змушений йти по «обхідному шляху», з тієї, однак, різницею, що на цьому шляху його орієнтують сигналу-переживання, емоційні «мітки» подій.
День, наповнений безліччю дій, здавалося б, цілком успішних, проте може зіпсувати людині настрій, залишити в нього деякий неприємний емоційний осад. На тлі турбот для цей осад ледь помічається. Але от настає хвилина, коли людин як би оглядається і думкою перебирає прожитий день, у ц-те хвилину, коли в пам'яті спливає визначена подія, його настрій здобуває предметну віднесеність: виникає аффективний сигнал, що вказує, що саме ця подія і залишило в нього емоційний осад. Може статися, наприклад, що це його негативна реакція на чийсь успіх у досягненні загальної мети, єдино заради якої, як йому думалося, він діяв; і от виявляється, що це не цілком так і що навряд чи не головним для нього мотивом було досягнення успіху для себе. Він коштує перед «задачею на особистісний зміст», але вона не зважується сама собою, тому що тепер вона стала задачею на співвідношення мотивів, що характеризує його як особистість.
Потрібна особлива внутрішня робота, щоб вирішити таку задачу і, може бути, відштовхнуть від себе те, що оголилося. Адже лихо, говорив Пирогов, якщо вчасно цього не помітиш і не зупинився. Про це писав і Герцен, а все життя Толстого — великий приклад такої внутрішньої роботи.
Процес проникнення в особистість виступає тут з боку суб'єкта, феноменально. Але навіть і в цьому феноменальному його прояві видно, що він полягає в з'ясуванні ієрархічних зв'язків мотивів. Суб'єктивно вони здаються виражаючими психологічні «валентності», властивим самим мотивам. Однак науковий аналіз повинний йти далі, тому що утворення цих зв'язків необхідно припускає трансформування самих мотивів, що відбуває в русі всієї тієї системи діяльності суб'єкта, у якій формується його особистість.
Якщо відбувається порушення у досягненні потреб, то виникають розлади.
Розлади виникають тоді, коли хто - або чи що - або впливають на вас поза вашим бажанням (погода, влада і т.п.).
Різні люди переносять вплив на них по - різному - різне розлад, різне поводження (Критика на адресу директора заводу).
Два чоловіки жадали пити, побачили флягу, підійшли до неї, а в ній не виявилося води. Один розбудувався сильно, інший немає.
Різні люди, різні пороги розладу (Frustration). Один закотить скандал, іншої знизає плечима.
Пороги поводження розладу в різних людей на різних групах різні як при виживанні, безпеці, соціальному захисті, визнанні і при самовиживанні.
Пороги поводження залежать від життєвого досвіду й інших факторів.
4. АНОМАЛЬНІ ПОТРЕБИ
Крім нормальних варто розглянути й аномальні потреби. Вони також можуть бути представлені у виді шкали і складають систему. У силу того, що це також потреби, хоча й аномальні, вони також реалізуються послідовно і підкоряються тим же законам, що і нормальні потреби. У таблиці приведені нормальні і відповідні їм аномальні потреби людини.
№ | Нормальна потреба | Аномальна потреба
1 | Подих | -
2 | Вода | -
3 | Їжа | Обжерливість
4 | Здоров'я | Бажання мучити фізично
5 | Секс | Сексуальні аномалії
6 | Аффініти | Пошук ворога і боротьба з ним
7 | Матеріальні блага | Спрага накопичення, швидкого збагачення
8 | Фізична культура | Лінь
9 | Щиросердечні потреби | Наркотики, алкоголь, залежність від комп'ютерних ігор і телебачення
10 | Інтелектуальні потреби | Тютюн, плітки, порожня балаканина, склочництво, Інтернет-залежність
11 | Допомога | Влада
12 | Любов | Ненависть, невдоволення всім
Самі нижчі нормальні потреби не мають відповідних аномальних, тому що така заміна приведе до загибелі людини. Якщо в людини не реалізуються які-небудь потреби, то запускаються соціально-біологічні механізми, спрямовані на задоволення цих не реалізованих потреб. Нижчі потреби реалізуються в основному несвідомо і через біологічні механізми: бажаючий пити – п'є, голодний – їсть, хворий – шукає способи