Психологія тероризму - ворогом може бути Сатана, уряд, інші конфесії (Hoffer, 1951). В.Волкам бачить тут неминуч�...

Реферат - Психологія тероризму

ворогом може бути Сатана, уряд, інші конфесії (Hoffer, 1951). В.Волкам бачить тут неминучий феномен життя. Людина відчуває потребу прираховувати одних людей до своїх союзників, інших до ворогів, і ця потреба - результат зусиль по захисті почуття самоідентичності. Не дивовижно, що ісламські терористи підтримують бойовий дух бійців, указуючи на погрозу з боку "Породження Диявола" - Сполучених Штатsв. У цьому зв'язку Джон Мак розвиває поняття "егоїзму переслідувача жертви". Це поняття позначає відсутність співчуття переслідувача до своєї жертви, навіть якщо її страждання набагато перевищують той рівень страждань, який відчуває сам переслідувач або пов'язані з ним люди. У егоїзмі переслідувача, можливо, криється пояснення того, чому жахливі акти терористів можуть відбуватися настільки холоднокровно, навмисно і з розрахунком (Miller, 1988). При всьому розходженні терористичних угруповань усіх їх об'єднує сліпа відданість членів організації її задачам і ідеалам. Можна подумати, що ці цілі й ідеали мотивують людей до вступу в організацію. Але це виявляється зовсім не обов'язково. Цілі й ідеали служать раціональному поясненню приналежності до терористів. Справжня причина - сильна потреба у включенності, приналежності групі і посиленні почуття самоідентичності. Звичайно членами терористичних організацій стають вихідці з неповних сімей, люди, що по тим або іншим причинам відчували труднощів у рамках існуючих суспільних структур, загубили або взагалі не мали роботу. Почуття відчуженості, що виникають у подібних ситуаціях, змушує людину приєднатися до групи, що здається йому настільки ж антисоціальною, як і він самий. Загальною рисою терористів є, таким чином, сильна потреба у включенності в групу подібних людей, пов'язана з проблемами самоідентичності (Miller, 1988). Зрозуміло, що терористом не стають відразу. Перед тим, як стати терористом, людина проходить через апатію й інші форми соціальної дезадаптації. Спроба змоделювати процес становлення терориста здійснена Э.Шоу (Olson, 1988). Признаючи обмеження і хиби своєї моделі, автор проте чітко позначає 4 чинника, що призводять людини до тероризму. Такими чинниками є: 1. Рання соціалізація; 2. Нарцистичні порушення; 3. Конфліктні ситуації, особливо конфронтація з поліцією; 4. Особисті зв'язки з членами терористичних організацій (Olson, 1988). Шоу дійде висновку, що терористами стають вихідці з груп ризику, що із дитинства відчували проблеми із самооцінкою. Ідентифікація з терористичною групою забезпечує таким людям соціальну роль, хоча і негативну. Порвати з групою для терориста майже неможливо - це равносильно психологічному самогубству. Уявлення терориста можуть бути уподібнені уявленням деяких жінок, що підтримують невдалий шлюб із розуміння, що це краще, чим бути незаміжньої. Для терориста покинути організацію значить загубити самоідентичність. Терорист має настільки низьку самооцінку, що для нього відмовитися від наново знайденої самоідентифікації практично неможливо. Ці зовсім не авторитарні люди стають, таким чином, членами жорстко авторитарних груп. Включаючись у таку групу, вони знаходять захист від страху перед авторитаризмом. При цьому будь-який напад на групу сприймається ними як напад на себе особисто. Відповідно будь-яка акція ззовні значно збільшує групову згуртованість. Про цей необхідно пам'ятати, організуючи боротьбу з терористичними організаціями. У міру того як терорист переймається ідеологією своєї організації, він засвоює абсолютистську риторику. Світ для нього розпадається на своїх і ворогів, чорне і біле, правильних і неправильне - ніяких відтінків, неясності, сумнівів. Подібна логіка спонукає терористів до нанесення ударів по суспільству і ворогу, хто б їм ні вважався. Ворога визначають лідери організації. Вони намічають мішені, а також методи нападу, що варто використовувати. Аятолла Хомейні називав ворога і вказував, як із ним боротися, у щотижневих проповідях, що він відродив у 1979 році. Коли його перемінив Аятолла Хаменеі, у США сподівалися на зміни. Проте аналіз тих же п'ятничних проповідей показує, що ніяких змін в ідеології не відбулося. Експорт тероризму по усьому світі продовжується. (Taylor, Francis, 1989). Ісламські терористи уважно слухають проповіді іранського лідера, щоб знати, куди направити свої дії.

ЩО ПОТРІБНО ЗРОБИТИ?

Перед тим, як приймати закони, спрямовані проти тероризму, і удосконалити законодавство, необхідно чітко визначити саме це явище. У свій час вважалося, що терорист - це одне, а <борець за свободу> - зовсім інше. Проте будь-який терористичний рух має ціль, і нерідко цілком шляхетну, терористи можуть діяти і в ім'я свободи. Президент Трумен не міг засудити єврейський тероризм у Палестині. Президент Кеннеді не зважився виступити проти Фронту Національного звільнення в Алжирі. Як терористичні акти можуть бути засуджені, коли світова суспільна думка співчуває цілям терористів! Чи означає подібна ситуація, що неможливо прийти до згоди щодо етичних норм, застосовуваних при оцінці збройних конфліктів? Відповідь на це питання повинний зрушити з мертвої точки виконання світових правових угод, що сьогодні не діють. Самі терористи не можуть досягти своїми акціями політичних цілей. Надія покладається на те, що дії терористів викликають відгук громадськості, і тільки це здатне забезпечити досягнення політичної цілі. Так, Ірландська Республіканська Армія не в змозі за допомогою терористичних актів, що вчиняються домогтися поставленої цілі; проте ці дії можуть змусити Лондон піти на крайні міри у відношенні Північної Ірландії, що у свою чергу викликає опір усіх громадян країни. США повинні бути вкрай обережні у своїй реакції на терористичні акти, і це потребує серйозної роботи по удосконаленню американської правової системи, Як Д.Кеннеді зрозумів необхідність зміни зовнішньої політики наприкінці 50х років, так і сьогодні необхідно переглянути підхід до боротьби з державно підтримуваним тероризмом і зробити цю боротьбу частиною національного зовнішньої

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10