Тема : Психологія конфліктів і стресів та управління ними
Тема : Управління конфліктами та стресами
Природа конфлікту.
Види та типи конфліктів.
Причини конфліктів.
Методи вирішення конфліктів.
Стреси й управління ними.
-1-
Поняття конфлікту можна визначити як відсутність згоди між двома або більше сторонами, які можуть бути фізичними особами або групами. Кожна строна зробить все можливе, щоб була прийнята її точка зору і заважає іншій стороні робити те саме.
У свідомості людей конфлікт найчастіше асоціюється з агресією, погрозами, суперечкою, ворожістю та ін. загальне визначення конфлікту –це зіткнення протиріч чи несумісних сил. Більш повне визначення, конфлікт – це протиріччя або незгода, що виникають між двома людьми, колективами в процесі їх спільної трудової діяльності через нерозуміння чи протилежність інтересів, відсутність згоди між двома чи більше сторонами з яких-небуть проблем. Конфлікти розвиваються за визначеною схемою:
поява причини
*
впровадження невдоволення
*
пропозиція щодо усунення причини
*
невиконання пропозиції
*
конфлікт
Конфлікт це факт людської сутності. Ніколи конфлікти не проявляються так яскраво як в світі бізнесу. Існують конфлікти між фірмами , компаніями, в межах одного підприємства. Конфлікт, що виникає на підприємстві називають організаційним, це також диспути, конфронтації, протирічча.
Організаційні конфлікти можуть набути різних форм, але задача менеджерів полягає у своєчасному його виявленні, аналізі, розумінні його суті та вмілому управлінні. Деякі фірми вводять навіть посаду менеджера по відносинах з працівниками – конфліктолог.
Коли конфлікт в організації стає некерованим, це може привести до конфронтації, коли структуріні підрозділи чи члени мікро- або макроколективу перестають співпрацювати один з одним.
В основі будь-якого конфлікту лежить ситуація, яка включає або протилежні позиції сторін по якомусь питанню, або протилежність цілей чи засобів їх досягнення, або неспівпадання інтересів, бажань.
Щоб конфлікт почав розвиватися, необхідний інцидент, коли одна із сторін починає діяти, пригнічуючи інтереси іншої. Інцидент може виникнути як по ініціативі суб’єкта конфлікту, так і незалежно від його волі та бажання, будучи наслідком певних обставин чи випадково.
Конфліктна ситуація може виникати аналогічно або ж передаватися, переходячи до нових опонентів. Вона може створюватись опонентами спеціально, заради досягнення певних цілей в майбутньому. Те ж стосується і інциденту.
В розвитку кожного конфлікта можна спостерігати виникнення нової конфліктної ситуації, її зникнення та припинення інциденту. Таким чином конфлікт може бути функціональним, корисним для членів трудового колективу і підприємства в цілому, та дисфункціональним, понижуючим продуктивність праці, особисту задоволеність і ліквідуючим співпрацю між членами колективу.
Результат конфлікту в основному залежить від того, наскільки ефективно ним управляє менеджер.
-2-
Види конфліктів:
За сутичкою інтересів:
“плюс-плюс” – сутичка позитивних інтересів;
“мінус-мінус” – сутичка негативних інтересів;
“плюс-мінус” – сутичка позитивних і негативних інтересів.
За спрямованістю:
ділові конфлікти – мають позитивний характер, спрямовані на подолання застою, на розвиток і удосконалення справи;
конфлікти-інтриги – мають негативний характер, вони руйнують колектив, знижують ефективність роботи.
За змістом:
виробнисі – пов’язані з виробничими факторами;
особисті – пов’язані з діяльністю і поведінкою окремих людей.
За рівнем управління:
вертикальні – виникають між працівниками різних рівнів управління;
горизонтальні – виникають між працівниками одного рівня управління або становища в системі діяльності.
Розрізняють чотири основних типи конфлікту: внутрішньоособовий конфлікт, міжособовий конфлікт, конфлікт між особистістю та групою, міжгруповий конфлікт.
Внутрішньоособовий конфлікт. Виникає тоді, коли одній людині пред’являють протиречиві вимоги. Може також виникати в результаті того, що виробничі вимоги не співпадають з особистими потребами чи цінностями. Часто виникає, якщо незболансовані обов’язки, права та повноваження працівника, тобто коли на нього покладені обов’язки, для виконання яких він не має відповідних прав та повноважень. У результаті чого такий працівник або перебуває у постійному стресовому стані або не виконує обов’язків, або присвоює собі певні права для належного їх виконання.
Найчастіше пов’язані з низьким рівне задоволення від праці, невпевненістю в собі чи організації.
Міособовий конфлікт. Найбільш розпоширений. Найчастіше це боротьба керівника за обмежені ресурси, робочу силу, фінанси. Кожний вважає, що коли ресурси обмежені то він повинен переконати вище керівництво, що саме йому вони повинні бути виділені, а не іншому керівнику.
Може також проявлятися і як зіткнення особистостей, тобто люди з різними характерами, несуміснми темпераментами просто не в змозі ладнати один з одним.
Конфлікт між особою та групою. Виробничі групи встановлюють певні норми поведінки. Кожен повинен дотримуватись їх, щоб визнаватись неформальною групою і тим самим задовольняти свої соціальні потреби.проте, коли очікування групи заходять у суперечність з очікуваннями окремої особистості, може виникнути конфлікт. Тобто, між особистістю і групою виникає конфлікт, коли ця особистість займає позиції, що відрізняються від позиції групи.
Міжгруповий конфлікт. Будь-яка організація складається з певних формальних та невормальних груп, між якими можуть виникати конфлікти. Найчастіше він виникає через розбіжності в цілях чи інтересах функціональних структурних груп.
Може виникнути також у ході боротьби між структурними підрозділами за матеріальні, трудові та фінансові ресурси.
-3-
Найбільшими причинами конфлікту є:
1. Обмеженість ресурсів. Навіть у найбільших організацій ресурси завжди обмежені. Керівництву важко вирішити як поділити матеріальні, людські та фінансові ресурси між різними групами, щоб досягти загальних цілей організації.
2. Взаємозалежність завдань. Оскільки всі організації є системами, які складаються з взаємозалежних елементів, при неадекватній роботі одного з підрозділів або людини взаємозалежність завдань може стати причиною конфліктів.
3. Розбіжності в цілях.. Спеціалізовані підрозділи самі формують свої цілі і можуть приділяти більшу увагу досягненню їх, ніж досягненню цілей всієї організації.
4.Відмінності в уявленнях та цінностях. Замість того, щоб об’єктивно оцінювати ситуацію, люди можуть розглядати тільки ті погляди, альтернативи, які на їхню думку, позитивні для груп і особистих потреб. Також, завжди є люди, які виявляють ворожість, агресивність
