і готові сперечатись з будь-якого приводу. Такі люди створюють навколо себе атмосферу конфлікту.
Нечітке розмежування прав та обов’язків. Наслідком є двойне чи трійне підпорядкування виконавців. Виконувати всі вказівки керівників не вистачає сил та часу.
Недостатній рівень професійної підготовки. Через непідготовленість підлеглогойому можуть недовіряти певні види робіт, які виконуть інші працівнки. В результаті одні робітники перевантажені роботою і навпаки.
Необгрунтоване публічне приниження одних і незаслугована похвала інших працівників. В результаті чого з’являються “довірені особи” і “улюбленці”.
Невизначеність перспектив росту. В такому випадку людина працює без ентузіазму, а трудовий процес стає важким і безкінечним.
Несприятливі фізичні умови. Постійний шум, холод, жара, невдале планування робочого місця можуть призвести до конфлікту.
Недостатня увага з боку менеджера.. Відсутність справедливої критики, неувага до потреб підлеглих та ін.
Психологічний феномен. Почуття образи і заздрості.
Незадовільні комунікації. Погана передача інформації є як причиною так і наслідком конфлікту, заважаючи як окремим працівникам так і групі розуміти ситуацію або погляди інших.
Розглядаючи причини конфліктів, неможна не враховувати, що джерелом конфлікту можу бути сам керівник. Не проявляючи належної вимогливості до себе, вони ставлять перш за все особисті інтереси і створюють навколо себе атмосферу вседозволеності. Нестриманість менеджера, нездатність правильно оцінити ситуацію і знайти вірний вихід із неї, невміння розуміти і враховувати почуття інших людей породжує конфлікт.
-4-
Конфліктологами розроблені способи запобігання, профілактики конфліктів і методи їх “безболісного” вирішення. Вважається, що менеджер повинен не усувати конфлікт, а управляти ним і ефективно використовувати. Перший крок в управлінні конфліктом це розуміння його джерел. Менеджеру слід визначити причини виникненя конфлікту, після чого мінімізувати кількість його учасників. Встановлено, що чим менше осіб береть участь в конфлікті, тим менше зусиль необхідно для його вирішення.
Існує три точки зору на конфлікт:
менеджер вважає, щл конфлікт не потрібний і наносить тільки шкоду підприємству і усунути його необхідно будь-яким способом;
вважається, що конфлікт небажаний, але розповсюджений побічний продукт організації, тому менеджер повинен усунути конфлікт деб він не виникав;
важається, що конфлікт не тільки неможливо уникнути, але й необхідний і потенційно корисний. Конфлікти будуть виникати завжди і це абсолютно нормальне явище.
Тому в залежності від точки зору на конфлікт, якого притримуються менеджери, і буде залежати процедура його усунення. У зв’язку з цим виділяють дві великі групи способів усунення конфлікту – педагогічний та адміністративний.
Педагогічні – це бесіда, прохання, роз’яснення вимого до роботи і неправомірних дій конфліктуючих та ін.
Адміністративні – силове вирішення конфлікту, подавлення інтересів конфліктуючих, переведення на іншу роботу. А також вирішення конфлікту по приговору – рішення комісії, наказ керівника організації, рішення суду.
Особливу трудність для менеджера представляє находження способів вирішення міжособових конфліктів. Поведінка менеджера в умовах конфлікту має по суті два незалежних виміри:
напористість, наполегливість – характеризує поведінку особистості, направлену на реалізацію власних інтересів, часто меркантильних цілей;
кооперативність – характеризує поведінку, направлену на врахування інтересів інших людей для того, щоб піти назустріч задоволенню його потреб.
Виділять п’ять основних способів вирішення міжособового конфлікту:
ухилення – стратегія дії направлена на те, щоб вийти із ситуації не уступаючи, але й не настоювати на своєму, утримуючись від втручання в спори і дискусії, не проявляючи своїх позицій, переводити розмову на пред’явлення вимог чи звинувачень в інше русло, на іншу тему. Важливо не попасти в ситуацію, яка провокує конфлікт;
примушення – високий натиск з урахуванням низької кооперативності. Страетгія дії направлена на те, щоб настояти на своєму, відкрита боротьба за свої інтереси, застосування влади, примусу. Задача – примусити прийняти свою точку зору будь-якою ціною;
поступливість – слабка наполегливість з урахуванням сильної кооперативності. Дії направлені на зберігання чи відновлення сприятливих відносин, на забезпечення задоволення іншим шляхом залагодження розбіжностей, з готовністю заради цього поступитися, недивлячись на власні інтереси. Передбачає підтримку іншого, враховуючи його інтереси;
компроміс, співпраця – дії направлені на пошук рішень, повністю задовольняючи як свої інтереси, так і стан іншого в ході відкритого і щирого обміну думками по проблемі. Це оптимальних шлях до вирішення протиріч;
вирішення проблеми – передбачає визнання відмінностей і готовність ознайомитись з точкою зору інших, щоб зрозуміти причини конфлікту і знайти курс дій, приємлимий для всіх сторін.
Крім цих методів вирішення конфлікту зустрічаються й інші:
координація – погодження тактичних підцілей, поведінки в інтересах головної цілі при розв’язанні загальної задачі;
інтегроване вирішення проблеми – основана на тому, що може існувати таке вирішення проблеми, яке включає і усунення конфліктні елементи обох позицій, що приємлимо для обох сторін;
конфронтація – заключається у винесенні проблеми на “всеобщее обозрение”. Ціль – звести людей на неворожому форумі, який сприяє спілкуванню.
Встановлено, коли менеджер входить в конфлікт на початковій фазі, він вирішується на 92%, фаза підйому – 46; “пік” – конфлікт практично не вирішується або вирішується дуже рідко.
-5-
Стрес – це стан напруги, що виникає у людини під впливом сильних дій. Це звичайне і досить часте явище (підвищення роздратованості чи безсоння перед відповідальною подією та ін.). саме надмірний стрес створює проблеми для індивіда та підприємства.
Стрес по відношенню до керівників характеризується надмірним психологічним та фізичним навантаженням.
Фізіологічні ознаки стресу – язва, хвороби серця, астма та ін. Психологічні прояви – роздратованість, втрата апетиту, депресія.
Основною причиною стресу є зміни, що порушують баланс, який ми підтримуємо в своєму оточенні.
Коли особистість знаходиться в стані крайнього стресу то вонабуде реагувати на ситуацію по признаку “битва чи втеча”. Синдроб “втечі” проявляється тоді, коли людина прагне уникнути ситуації. Реакція “битви” дозволяє пристосуватися