Отже, уява — це своєрідна форма відображення людиною дійсності, де виявляється активний випереджальний характер пізнання нею об'єктивності світу.

Фізіологічне підґрунтя уяви. Уява і органічні процеси

Як і всі інші психічні процеси, уява — це функція кори великих півкуль головного мозку. Фізіологічним підґрунтям уяви є утворення нових сполучень тих нервових зв'язків, які виникали раніше у про-цесі відображення людиною об'єктивної реальності. Для виникнення нового образу потрібно, щоб раніше утворені системи зв'язків, струк-тура яких була детермінована характером об'єктів, що сприймалися,

розпалися (здисоціювали) й утворили нові сполучення відповідно до нових потреб, що актуалізувалися в діяльності людини. Багатство об-разів фантазії залежить від оригінальності того, як у новому її про-дукті поєднуються риси відомих об'єктів, наскільки новими, нестан-дартними є ці поєднання.

Діяльність уяви тісно пов'язана з емоціями, невіддільними від тво-рення нового образу. Це дає підстави припустити, що механізми про-цесу уяви розташовані не лише в корі великих півкуль головного моз-ку, а й у підкоркових центрах, зокрема в гіпоталамо-лімбічній системі, пошкодження якої спричинює порушення регулятивної функції психіки, пов'язаної з програмуванням поведінки людини. Експери-ментальне доведено, що імпульси, які надходять з підкоркових відділів мозку, активізують діяльність кори великих півкуль, сприяють вироб-ленню плану та програми дій, що має важливе значення при ство-ренні образів нових об'єктів.

Створюючи образи об'єктів, які виявляються безпосередньо по-в'язаними з емоційною сферою особистості, її почуттями, людський мо-зок може справляти регулювальний вплив на периферійні частини організму, змінювати їх функціонування. Ще у стародавні часи було помічено, що у деяких людей, переважно тих, які страждають на істерію, після роздумів про муки, що їх згідно з євангельськими текста-ми зазнав Христос, з'являлися "знаки розп'яття" на долонях, ступнях ніг у вигляді кривавих плям, виразок. Такі відбитки називаються стігмами (від грецьк. Stigma — "клеймо", "рубець", "знак"). Відомі випадки, коли люди, маючи яскраву фантазію, змінювали темпера-туру руки, усього тіла, уявляючи в ній (на ньому) кригу чи розпечений предмет. Необережно сказане лікарем слово може викликати у враз-ливого пацієнта реальне відчуття хворобливого стану і у нього мо-жуть проявитися відповідні симптоми захворювання. Хвороби тако-гсґпоходження називаються ятрогенією. Нетактовне слово вчителя, що травмує психіку учня, породжуючи фантастичні страхи, може вик-ликати нервовий розлад — дидактогенію.

Специфічним проявом впливу образів уяви на рухову сферу особис-тості є ідеомоторні акти. Дослідженнями встановлено, що коли лю-дина уявляє рух якоїсь частини свого тіла (руки, ноги, тулуба), але не виконує самої дії, то в м'язах, які повинні цей рух здійснити, фіксують-ся слабкі імпульси, аналогічно тим, що реєструються при реальному виконанні рухів. На принципі розшифрування ідеомоторних актів ба-зується ефект "читання думок", коли завдяки надзвичайно тонкій чут-ливості деякі люди здатні, перебуваючи в контакті з іншою людиною,

сприймати слабкі сигнали її ідеомоторних актів і "вгадувати", який предмет та в кого з присутніх сховав реципієнт. Ідеомоторними акта-ми як засобами ідеального моделювання дій, які належить виконати, широко користуються спортсмени, танцюристи та ін. Тренери реко-мендують своїм вихованцям перед виконанням вправи зробити це подумки, уявивши від початку до кінця. Таке "програмування" по-ліпшує результати їх реального виконання.

Регулювальний вплив мозку на всі органи людського тіла є зако-номірним явищем. Образи уяви, що формуються у процесі діяльності людини, можуть посилювати цей вплив. При патології мозкової діяль-ності спостерігаються зміни функції уяви. Найчастіше такі зміни вияв-ляються в галюцинаціях, коли хворий бачить неіснуючий об'єкт. При цьому образ, який виникає, є настільки яскравим, що людина абсолют-но впевнена в його реальності. Тимчасовий стан галюцинації викли-кають наркотики. Надмірне вживання алкоголю може викликати хво-робливий стан — білу гарячку, коли починаються фантастичні марення, що не узгоджуються з будь-якою життєвою логікою.

Процес створення образів уяви

Створення людиною образів нових об'єктів зумовлене потребами її життя та діяльності. Залежно від завдань, що постають перед нею, ак-тивізуються певні сліди попередніх вражень і утворюються нові комбінації асоціативних зв'язків. Цей процес набуває різної склад-ності залежно від мети, змісту та попереднього досвіду людини.

Найелементарнішою формою синтезування нових образів є аглю-тинація (від лат. aglutinate — склеювання). Це створення образу шля-хом поєднання якостей, властивостей або частин, узятих з різних об'єктів. Наприклад, такими є казкові образи русалки — напівжінки, напівриби, кентавра—напівчоловіка, напівконя, у технічній твор-чості — тролейбуса — сполучення властивостей трамваю та автомобіля, танка-амфібії, що поєднує властивості танка і човна.

Прийомом створення нових образів є аналогія. Суть цього прийому полягає в тому, що створюваний новий образ схожий на реально існуючий об'єкт, але в ньому проектується принципово нова модель явища чи факту. На принципі аналогії базується нова галузь інженер-ної справи — біоніка. Біоніка виокремлює деякі властивості живих організмів, які стають засадовими стосовно конструювання нових

технічних систем. Так було створено багато різних приладів — лока-тор, "електронне око" тощо.

Нові образи можуть створюватися за допомогою наголошування. Цей прийом полягає в навмисному посиленні в об'єкті певних ознак, які виявляються домінуючими на тлі інших. Малюючи дружній шарж чи карикатуру, художник знаходить у характері чи зовнішності люди-ни щось неповторне, притаманне тільки їй і наголошує на цьому ху-дожніми засобами.

Створити нові образи можна шляхом перебільшення (або примен-шення) характеристик об'єкта. Цей прийом широко використовується в казках, народній творчості, коли герої наділяються надприродною силою (Микита Кожум'яка, Котигорошко) і здійснюють подвиги.

Найскладнішим способом утворення образів уяви є створення ти-пових образів. Цей спосіб потребує тривалої творчої роботи. Худож-ник створює попередні ескізи, письменник — варіанти твору. Так, при малюванні картини "З'явлення Христа народові" художник О. Іванов зробив близько 200 ескізів.

Уяву,